Організм холостяка на 50% складається з горілки та пельменів
Організм холостяка на 50% складається з горілки та пельменів.
Організм холостяка на 50% складається з горілки та пельменів.
- Петре, ти чому такий блідий?
- Та я вчора йогурт з'їв, щось він мені відразу не сподобався. І назва ще якась така лячна - ПВА!
Дружина вранці чоловіку:
- Милий, вставай, я тобі кашу зварила.
- Із чого?
- З пельменів.
- Татку, а чому твій ніс червоний?
- Від томатів, доцю.
- Ти що, весь час їх їси?
- Ні, я ними весь час закушую.
Пельмені перекрученні на м'ясорубці стають макаронами по-флотськи.
Найкращий натюрморт, який я бачив у своєму житті - це вид на відкритий передноворічний холодильник.
Єдиний спосіб не жерти після шести - зжерти все до шести!
- Мажте на хліб масло!
- Дякую, я мажу.
- Та ні, ви не мажете, ви шматками кладете!
Є така приказка Коли я їм - я глухий і німий. Я розумію, що німий, бо їси, але це як треба жерти, щоб вуха закладало!
- Коли ми тільки одружилися, ти собі брав маленькі шматочки, а мені залишав самі більші. Ти мене більше не кохаєш!
- Дурниці, люба. Просто ти стала готувати краще.
Дружина повністю забила морозилку м'ясом, куркою, якимись котлетами і поїхала на два тижні... Внаслідок цього пельмені зберігати ніде! Жерти хочу, помираю!
- Чому ти не їси? Ти ж сказав, що голодний як вовк!
- А де ти бачила, щоб вовк морквину їв?
Волочуся по всьому супермаркету з продуктами в руках і зубах. А все тому, що мені кошик не потрібен, мені ж тільки хліба купити.
Ведмідь відкрив продуктовий магазин. Одного разу приходить зайчик та й питає:
- Морква є?
- Ні, немає.
Наступного дня:
- Морква є?
- Ні, немає.
Ще через день:
- Морква є?
- Ні, немає.
Ситуація повторювалась кілька днів поспіль, аж врешті ведмідь знервувався:
- Слухай, зайцю, як ще раз спитаєш, чи є морква, то тобі вуха цвяхами до стіни поприбиваю!
День по тому заєць знов приходить:
- Цвяхи є?
- Ні.
- А морква?
Стою в черзі в магазині. Якийсь чоловік поставив свою малого в чергу з кошиком, а сам побіг ще щось взяти. Коли підійшла черга хлопчика, він не розгубився та не панікував, а закричав на весь магазин:
- "Тато! Іди сюди! Прийшов час розплати!".