Одеса. 1990 рік. Розмова в черзі:
- Подивіться он на того громадянина. Як на мене, він єврей.
- Не може бути! Всі євреї давно виїхали.
- А мені здається, єврей. Давайте у нього запитаємо.
- Товаришу, перепрошую, ви випадково не єврей?
- Я? Єврей?! Поц я, а не єврей!
Моня йде по Рішельєвській зі своїм другом Додіком. Якийсь хлопець кричить їм услід:
- Смердючі жиди!
Моня негайно ж розвертається і дає хлопцю десять гривень.
- Ти, що з глузду з'їхав? - Запитує Додік.
- Нічого ти не зрозумів, - оголошує Моня. - Ми з тобою не бозна-які силачі. Але цей бовдур буде тепер думати, що за такі слова йому завжди дадуть десять гривень, і буде повторювати їх знову і знову, поки таки не нарветься на такого, хто йому руки-ноги переламає.
Одеса. Кравець Ліберман, якому Рабинович довго не оплачував рахунок, вирішив піти до нього додому і зажадати грошей.
Він застав злісного боржника за обідом, коли той розрізав смажену індичку.
- Яків Мойсейович, коли ви повернете борг?
- Потерпіть, друже мій, ще трохи, я зараз на мілині.
- На мілині, а таки їсте індичку!?
- Бідна пташка, мені нічим було її годувати...
Дуже багатий одеський зубний лікар Рабинович емігрує до Америки.
Оскільки вивезти усе що має за кордон не представляється можливим, він усе своє майно продав і зробив собі п'ять пар дорогоцінних зубних протезів. Вартість цих протезів набагато перевищує граничну суму, яку за законом можна провезти через митницю США.
Він благополучно прибув до Нью-Йорка і, коли митник його запитав, для чого йому п'ять пар вставних зубів, Рабинович пояснює:
- Євреї, що дотримують кашруту, тримають два набори посуду: один - для м'ясного, інший - для молочного. Я такий релігійний, що тримаю також дві пари зубів: для м'ясної їжі та для молочної.
Митник злегка здивувався, але сказав:
- O'key ! Для цього вам потрібні дві пари зубів. Як щодо ще трьох пар, що знаходяться у вашій валізі?
Рабинович пояснює:
- Розумієте, дуже релігійні євреї тримають ще окремий посуд для м'ясного і молочного спеціально для Песаха. Я ж так релігійний, що для цього тримаю окрему пару зубів !
- О, ви дійсно дуже міцні у своїй вірі, якщо так ревно дотримуєтеся усіх релігійних традицій, - сказав митник. - Однак дозвольте вас запитати, для чого ще потрібна п'ята пара?
Рабинович неспокійно оглядається, жестом підкликає митника ближче, нахиляється до нього й шепоче:
- Знаєте, якщо чесно, іноді так хочеться пожувати шматочок бекону...
Одеса. 2 старі євреї їдуть у трамваї. Трамвай проїжджає повз будівлю, у якій до революції розміщувався будинок розпусти. Один єврей важко зітхає. Другий: І ви-такі мені кажете!...
- Мойше, ти вже зрештою погодуєш кота?! Ти що, не чуєш, як він репетує? Затероризував зовсім!
- Євреї з терористами перемови не ведуть та їх вимоги ігнорують!
Йдуть два євреї по нічній Одесі. Раптом з темряви з'являються бандити з ножами.
- Гроші, цінності, годинники - швидко!
Один єврей повертається до іншого:
- Фіма, я в тебе брав у борг 300 доларів, віддаю при свідках.
Рабинович побував у Парижі. Після повернення друзі накинулися на нього
з запитаннями: як там у Парижі, які були пригоди, як парижанки, чи схожі на місцевих?
- Ну як можна порівнювати?! - Обурюється Рабинович. - От у мене було інтимне побачення з однією парижанкою. Вже тепер-то я знаю все точно!
- Так розкажи, нарешті!
- Отже: на ній була накидка з капюшоном з люрексу - нічого подібного ви тут не знайдете. А коли вона її скинула, то під нею виявилася блузка з рожевого шифону, прозора, як скло! А спідниця її була вся суцільно покрита блискітками, так що на неї навіть дивитися було боляче. Потім вона зняла спідницю... Білизна в неї була оздоблена валлонськими мереживами бузкового кольору і прошита срібними нитками... Підв'язки були прикрашені стразами від Сваровскі... Потім вона зняла з себе й білизну, і підв'язки...
- І що ж було далі?
- А далі все було у точнісінько, як у нас у Одесі...
Абрам Рабинович приїхав з Бердичева до Одеси. На четвертий день
збирається додому. Власниця дивується:
- В чому справа?
- Ви ще запитуєте? Подивіться на погоду!
- Але у вас в Бердичеві теж, можливо, йде дощ.
- Ви знаєте, наш дощ набагато дешевше.
- Алло, це Одеса?
- А ви як думаєте?
- Алло, це Рабинович?
- А що?
- Ви знаєте, що в Нью-Йорку помер Ваш дядько?
- І що усе мені?
- Ви знаєте, скільки в нього було боргів?
- Послухайте, куди ви телефонуєте?
- Рабинович! У вас є розміняти сто доларів?
- Ні, але дякую за комплімент!
Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів.
"Тук-тук", - лунають кроки.
Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень.
"Тук-тук", - людина проходить поруч та подає жебракові двадцять копійок.
- Зачекайте, зачекайте, - гукає його сліпий. - Скажіть, що відбувається? Раніше ви мені подавали 10 гривень.
- Розумієте, я одружився і тепер не можу витрачати так багато на милостиню.
- Цікава справа. Він, бачте, одружився, а я що, повинен утримувати його сім'ю?!
Одеса, 3 година ночі. У квартирі Рабиновича лунає телефонний дзвінок:
- Аллі, це квартира Цибулько?
Сонний Рабинович відповідає:
- Ви й уявити собі не можете, наскільки глибоко помиляєтеся.
- Рабинович, не знаєте, де цього року можна недорого відпочити?
- Знаю - на дивані.
На Привозі.
- Рабинович, у вас що, болить серце?
- Ні, я тримаю гаманець.