Ізя Гольдберг пішов до лікаря, виснажений постійними грошовими проблемами.
- Розслабтеся, - радить доктор. - Всього два тижні тому тут був
Мойша Зильберман - хвилювався, що не може заплатити кравцеві. Я
порадив йому забути про нього, і тепер він чудово себе почуває.
- Знаю, - відповідає Ізя. - Я його кравець.
Коли сумний результат захворювання мільйонера вже не викликав сумнівів, лікар сказав його дружині:
- Ви повинні бути готові до всього...
- Я не спокушайтеся щодо всього. У кращому випадку я розраховую на половину.
Дружина пацієнта каже лікарю:
- Ну, звичайно, лікарю, я зовсім не збираюся його хвилювати. Я буду дуже обережна. Я тільки попрошу його написати заповіт.
- Нервове захворювання вашої дружини не становить небезпеки. З таким неврозом люди живуть дуже довго.
- А я, лікарю, скільки проживу я?
Помирає в лікарні старий Абрамович. Навколо зібралася попрощатися родина.
- Мойша, - каже Абрамович, - Тобі я заповідаю мою вулицю з житловим комплексом на заході міста.
- Зрозумів, тато, дякую.
- А тобі, Ізя, мій північний проспект, там де казино і театр.
- Дякую тобі, батько мій.
- Рахель, а тобі мій південний бульвар, ну знаєш, де сувенірні магазини, художня галерея, і синагога.
- Дякую, татусю рідний.
Присутній поруч очманілий лікар шепоче на вухо Мойші:
- Послухайте, а я і не знав, що ваш батько-таки такий багатий!
- Боже мій, я вас благаю, та де він він багатий? - Відповідає Мойша, - Він все життя на велосипеді газети розвозив, нам зараз свої маршрути залишає!
Рабинович та Зільберман емігрують до Ізраїлю. У тому місті, куди вони приїхали, громада обіцяє їм підтримку. Зільберман - лікар, його влаштовують санітаром до лікарні. Рабинович каже, що він кантор. Пропонувати кантору важку брудну роботу незручно, і громада призначає йому невелику пенсію.
Але потім все ж просить заспівати у синагозі.
Кантор-самозванець в розпачі вбігає до Зільбермана:
- Ой, Додік, що мені робити? Я ж зовсім не вмію співати!
- Яша, зроби так: встань на видне місце, видай один-єдиний звук і впади. Решту я беру на себе.
Так все і відбувається. Зільберман пробирається крізь стривожений натовп, оглядає Рабиновича, мацає пульс і випрямляється:
- Євреї, жити він буде, але співати - ніколи!
Аркаша, Миша, Роза й Сема розповідають один одному про те, ким вони мріють стати, коли виростуть.
- Я хочу стати відомим одеським адвокатом, - заявляє Аркаша, - щоб захищати моїх бідних співвітчизників.
- А я хочу бути депутамом Верховної Ради, - каже Миша, - щоб видавати закони, які допоможуть моїм бідним співвітчизникам.
- Я хочу бути лікарем, - зізнається Роза, - і лікувати моїх бідних
співвітчизників.
- А ти, Сема? Ким ти хочеш бути? - запитує Аркаша.
- Я таки хочу бути бідним співвітчизником.
Медсестра робить щеплення трирічній дитині. Дитина плаче,
медсестра заспокоює: "ОЙ комарик! комарик!... полетів комарик".
Хлопчика виводять до мами з лікарського кабінету. Він кидається
до неї зі сльозами: "От комарик курва... прямо в сраку вкусив!".
- Лікарю, а це правда, що алкоголь розчиняє жир?
- Правда.
- А як це відбувається?
- Чим більше вип'є ваш чоловік, тим стрункішою ви для нього будете.
Багато хто каже, що кохання це хвороба, оскільки для цього потрібно постільний режим.
Але яка ж це хвороба, кажуть лікарі, коли при цьому витрачається енергія, ні це робота.
Робота? Яка ж це робота, парирують енергетики, коли головний агрегат стоїть, ні це процес.
Який же це процес, запитують юристи, якщо обидві сторони задоволені, це мистецтво.
Ні це не мистецтво відповідають мистецтвознавці. Що це за мистецтво при якому немає глядачів. Це наука.
Яка ж це наука обурюється професор, якщо студент першого курсу може, а я ні.
Розмовляють дві подруги:
- А ти знаєш, що Оксану вчора відвезли в лікарню з дуже тяжким отруєнням?
- Вона що, язика прикусила?
Східна медицина відома своїми хворими. Чого варті тільки їх крики під час процедури голковколювання. Цей спосіб лікування застосовувався китайськими лікарями здавна, коли вже ніщо не могло змусити хворого заплатити гроші за лікування.
- Ну, як тобі нова робота?
- Ти знаєш, дуже травматичне місце. Колеги, то один, то інший, лікарняні беруть - постійні вивихи щелепи від позіхання.
- Науме Аронович, скажіть, чому таки помер Рабинович?
- Невідомо. Лікарі не змогли поставити діагноз.
- Дивна людина! За життя ніхто не знав, на що він жив, а тепер ніхто не знає, чому ж він помер...
- Лікарю, мені здається, я звихнувся на комп'ютерах, що ви думаєте з цього приводу?
- Жебракують філософи при ґанку церкви в Гадячі, ще й шатро їхнє п'яне знаємо.