Дуже багатий одеський зубний лікар Рабинович емігрує до Америки.
Оскільки вивезти усе що має за кордон не представляється можливим, він усе своє майно продав і зробив собі п'ять пар дорогоцінних зубних протезів. Вартість цих протезів набагато перевищує граничну суму, яку за законом можна провезти через митницю США.
Він благополучно прибув до Нью-Йорка і, коли митник його запитав, для чого йому п'ять пар вставних зубів, Рабинович пояснює:
- Євреї, що дотримують кашруту, тримають два набори посуду: один - для м'ясного, інший - для молочного. Я такий релігійний, що тримаю також дві пари зубів: для м'ясної їжі та для молочної.
Митник злегка здивувався, але сказав:
- O'key! Для цього вам потрібні дві пари зубів. Як щодо ще трьох пар, що знаходяться у вашій валізі?
Рабинович пояснює:
- Розумієте, дуже релігійні євреї тримають ще окремий посуд для м'ясного і молочного спеціально для Песаха. Я ж так релігійний, що для цього тримаю окрему пару зубів!
- О, ви дійсно дуже міцні у своїй вірі, якщо так ревно дотримуєтеся усіх релігійних традицій, - сказав митник. - Однак дозвольте вас запитати, для чого ще потрібна п'ята пара?
Рабинович неспокійно оглядається, жестом підкликає митника ближче, нахиляється до нього й шепоче:
- Знаєте, якщо чесно, іноді так хочеться пожувати шматочок бекону...
Ізя Гольдберг пішов до лікаря, виснажений постійними грошовими проблемами.
- Розслабтеся, - радить доктор. - Всього два тижні тому тут був
Мойша Зильберман - хвилювався, що не може заплатити кравцеві. Я
порадив йому забути про нього, і тепер він чудово себе почуває.
- Знаю, - відповідає Ізя. - Я його кравець.
Коли сумний результат захворювання мільйонера вже не викликав сумнівів, лікар сказав його дружині:
- Ви повинні бути готові до всього...
- Я не спокушайтеся щодо всього. У кращому випадку я розраховую на половину.
Дружина пацієнта каже лікарю:
- Ну, звичайно, лікарю, я зовсім не збираюся його хвилювати. Я буду дуже обережна. Я тільки попрошу його написати заповіт.
Помирає в лікарні старий Абрамович. Навколо зібралася попрощатися родина.
- Мойша, - каже Абрамович, - Тобі я заповідаю мою вулицю з житловим комплексом на заході міста.
- Зрозумів, тато, дякую.
- А тобі, Ізя, мій північний проспект, там де казино і театр.
- Дякую тобі, батько мій.
- Рахель, а тобі мій південний бульвар, ну знаєш, де сувенірні магазини, художня галерея, і синагога.
- Дякую, татусю рідний.
Присутній поруч очманілий лікар шепоче на вухо Мойші:
- Послухайте, а я і не знав, що ваш батько-таки такий багатий!
- Боже мій, я вас благаю, та де він він багатий? - Відповідає Мойша, - Він все життя на велосипеді газети розвозив, нам зараз свої маршрути залишає!
Рабинович та Зільберман емігрують до Ізраїлю. У тому місті, куди вони приїхали, громада обіцяє їм підтримку. Зільберман - лікар, його влаштовують санітаром до лікарні. Рабинович каже, що він кантор. Пропонувати кантору важку брудну роботу незручно, і громада призначає йому невелику пенсію.
Але потім все ж просить заспівати у синагозі.
Кантор-самозванець в розпачі вбігає до Зільбермана:
- Ой, Додік, що мені робити? Я ж зовсім не вмію співати!
- Яша, зроби так: встань на видне місце, видай один-єдиний звук і впади. Решту я беру на себе.
Так все і відбувається. Зільберман пробирається крізь стривожений натовп, оглядає Рабиновича, мацає пульс і випрямляється:
- Євреї, жити він буде, але співати - ніколи!
Аркаша, Миша, Роза й Сема розповідають один одному про те, ким вони мріють стати, коли виростуть.
- Я хочу стати відомим одеським адвокатом, - заявляє Аркаша, - щоб захищати моїх бідних співвітчизників.
- А я хочу бути депутамом Верховної Ради, - каже Миша, - щоб видавати закони, які допоможуть моїм бідним співвітчизникам.
- Я хочу бути лікарем, - зізнається Роза, - і лікувати моїх бідних
співвітчизників.
- А ти, Сема? Ким ти хочеш бути? - запитує Аркаша.
- Я таки хочу бути бідним співвітчизником.
Медсестра робить щеплення трирічній дитині. Дитина плаче,
медсестра заспокоює: "ОЙ комарик! комарик!... полетів комарик".
Хлопчика виводять до мами з лікарського кабінету. Він кидається
до неї зі сльозами: "От комарик курва... прямо в сраку вкусив!".
Багато хто каже, що кохання це хвороба, оскільки для цього потрібно постільний режим.
Але яка ж це хвороба, кажуть лікарі, коли при цьому витрачається енергія, ні це робота.
Робота? Яка ж це робота, парирують енергетики, коли головний агрегат стоїть, ні це процес.
Який же це процес, запитують юристи, якщо обидві сторони задоволені, це мистецтво.
Ні це не мистецтво відповідають мистецтвознавці. Що це за мистецтво при якому немає глядачів. Це наука.
Яка ж це наука обурюється професор, якщо студент першого курсу може, а я ні.
Східна медицина відома своїми хворими. Чого варті тільки їх крики під час процедури голковколювання. Цей спосіб лікування застосовувався китайськими лікарями здавна, коли вже ніщо не могло змусити хворого заплатити гроші за лікування.
- Науме Аронович, скажіть, чому таки помер Рабинович?
- Невідомо. Лікарі не змогли поставити діагноз.
- Дивна людина! За життя ніхто не знав, на що він жив, а тепер ніхто не знає, чому ж він помер...
