Стою, палю на балконі. Попільнички під рукою не було, тому жбурнув недопалок з вікна.
А унизу йшов якийсь маленький хлопчик, років 10 напевно, та недопалок прямо біля його ніг впав. Він голову задирає та кричить мені:
- Дядечку, недопалки з балкона кидати не можна. Це невиховано!
І, знаєте, мені якось ніяково стало. Я не полінувався, одягнувся, спустився донизу з 7-го поверху...
і надавав добряче по шиї цьому хлопчику. Ще, курва, викаблучуватися мені буде...
До дядька який тоне підпливають на човні рятувальники і намагаються витягнути його за волосся. Перука залишається в руці у рятувальника. Одразу ж інший рятувальник б'є потопаючого веслом по лисині:
- Та ти ще знущатися, падлюка, надумав!
Приходить у гівно п'яний чоловік додому. Дружина зустрічає його з качалкою
в руках і зі словами:
- Де вештався, тварюка? Де тебе носить, сволота?
- Галю... на цвинтарі був.
- Що, хтось помер?!
- Не повіриш... там УСІ ПОМЕРЛИ!
Звичайний дезодорант лише приховує запах поту. Новий дезодорант "ХА" діє по-іншому: він вбиває бактерії, всмоктується через шкіру, проникає в кров, доходить до нервових клітин, зупиняє дихання. Мертві не пітніють!
Лише три хвилини вистачило доктору психіатру Сидоренку для того, щоб довести даїшнику котрий його зупинив, що він - повна нікчемність, і змусити його застрелитися.
Ведуть корів на забій. Одній з них страшно стало. Вона запитує у сусідки, просто щоб поговорити:
- Вибачте - а Ви тут перший раз?
- Ні, трясця, другий!
Хлопчик Петрик народився біля винно-горілчаного магазину. Здавалося б, доля вирішена... Але ні... Він виріс, влаштувався на меблеву фабрику і спився там.
Страаашна історія.
Маленьку дівчинку Катю залишили одну вдома і строго- настрого попередили не відгвинчуй гайку на підлозі. Вона не послухалася і відгвинтила. Чує - на сходах кроки... важкі такі, страшні... стук у двері... гучний такий...
Відкриває вона двері - на порозі страшний такий чоловік з таким страшним-страшним обличчям:
- Ти гайку відгвинтила?
- Т-т-так...
- Ну і дурепа!
А в мене - люстра впала!
В мене яскрава уява, тому коли зустрічаю в інтернеті запитання "яку ти книгу взяв би на безлюдний острів?", То уявляю потопаючий океанський лайнер, паніку, всі біжать до рятувальних шлюпок, а я продираюся назустріч людському потоку, хапаю когось за рукав і кричу у вухо: підкажіть, будь ласка, на якій палубі бібліотека?