А я взагалі до жіночих примх дуже спокійно ставлюся. Хочеш нити - ний. Хочеш скаржитися на життя - ну скаржся. Хочеш відкрити шафу, викинути усе на підлогу та влаштувати істерику, що надіти нічого, - вперед. Хочеш подруг обговорити, хто з ким і чому, - так будь ласка!
Тільки про одне прошу, кохана! Намагайся, ЩОБ МЕНЕ ПРИ ЦЬОМУ ВДОМА НЕ БУЛО!
Кажуть, що дівчині щоб звернути на себе увагу на вулиці досить надіти червону сукню, можна подумати, що на парубка в червоній сукні ніхто не зверне увагу.
Вивіски:
1. Над майстернею сантехніків: "Ми полагодимо те, що ваш чоловік намагався полагодити!".
2. Над вет-клінікою: "Буду через 5 хвилин! Сидіти! Стояти!".
3. На двері акушерської: "Тужся! Тужся!".
4. На кабінеті офтальмолога: "Якщо ви не можете прочитати цей напис, тоді, ви прийшли куди треба!".
5. На кабінеті терапевта: "Час лікує!".
6. На авто-майстерні по ремонту глушників: "Працюємо без запису, ми і так чуємо, коли ви під'їжджаєте!".
7. На двері пральні: "Ми повернемо вам гроші за зіпсовану білизну, купимо вам нову білизну, закриємо пральню, і розстріляємо директора.
Так влаштує?".
Оголошення:
За помірну плату злий співробітник міліції відвідає ввечері вашу неслухняну дитину і забере її, поставить у куток або з'їсть.
У одеського довгожителя запитують:
- Семен Маркович, а ви вірите у прикмети?
- Дивлячись у які.
- Ну от, наприклад, прокинулися ви зранку, а за вікном...
- У моєму віці, дитинко, якщо прокинувся вранці - це вже добра
прикмета...
- Тітко Сара, чи скоро ви підете?
- А що, дитинко?
- А тато казав, що поки ви не підете, ми не сядемо їсти.
Два одесити тихенько розмовляють у залі суду.
- Моня, ти мені можеш пояснити, чому під час оголошення вироку потрібно стояти?
- Бо після цього таки доведеться довго сидіти...
В одеській школі вчитель каже дітям:
- Діти, беріть приклад з Петренка. Він ніби й українець, а вчиться непогано.
Чоловік від жінки відрізняється тим, що у чоловіка на шиї краватка, а у жінки - намисто..., хата, діти та... чоловік у краватці...
Як казав дядько Фіма:
- Якщо ви не вмієте радіти життю, то якого біса воно повинно радувати вас.
Абрам приходить до свого сусіда й звертається із проханням:
- Мойша в мене будинк будуть обшукувати, потримай у своєму сейфі всі мої гроші.
Сусід:
- Дружина, діти сюди! Бачите сусід прийшов, гроші приніс, я їх взяв, перерахував, у сейфі закрив!
Дружина й діти:
- Так, Так бачили.
Мойша відправляє дружину й дітей по своїх справах, Абрам іде. Через тиждень
Абрам знову приходить до сусіда.
Абрам: - Мойша дякую тобі, обшук у мене пройшов, нічого не знайшли, поверни будь ласка мої гроші.
Мойша: - Дружина, діти сюди! До нас сусід тиждень назад приходив?
Дружина й діти: - Ні!
- Гроші приносив?
- Ні!
- Я їх брав, перераховував, у сейф клав?
Дружина й діти: - Ні! Ні!
Мойша знову відправляє родину займатися своїми справами, а сам відкриває сейф і віддає всі гроші Абраму.
Абрам, дивуючись: - А спектакль навіщо?
Моиша спокійним рівним голосом відповідає:
- Бачиш із якою сволотою доводиться жити!
Маленька Циля повертається зі школи і радісно кричить:
- Тато, тато! У нас в школі завтра буде карнавал! Вчителька сказала, що всі учні повинні надіти національні костюми.
Абрам (невдоволено кричить дружині на кухню):
- Сарра, ти чуєш?! Дівчинка вже хоче норкову шубу й шапку!
Мойша приходить з школи та радісно повідомляє татові:
- Тату, а я тепер не єврей! Ми анкети заповнювали, так я написав, що - українець.
- Українець, кажеш... Ну-ну. Ти в школу на машині їздив? Тепер будеш, як всі українці, на трамваї.
Дитина до мами:
- Мам... я - українець.
- Ти раніше, що на обід їв? Курку? Тепер будеш, як всі українці, картоплю.
Вже без колишньої радості до діда:
-... [Аналогічно]...
- Ти раніше на кишенькові витрати скільки отримував? Десть гривень? Тепер - 50 копійок.
І ось родина всідається за стіл, дорослі приймаються за курку, перед Мойшею - картопля. Дорослі посміхаються, переморгуються і запитують у овіяної смутком і мовчазної дитини:
- Ну то, як воно бути українцем?
- От тільки півгодини, як я українець, а вже як я вас - ж$дів - ненавиджу!
Рабинович розповідає у вагоні нескінченні єврейські анекдоти. Ось він знову починає: "Йде Кац... ". Сусід по купе просить:
- Будь ласка, хоч разок не про Каца.
- Добре. Дружина Каца народжує...
- Але я ж просив - не про Каца!
- А ви не перебивайте - дитина ж не від Каца!
Вовочка говорить мамі:
- Мам, сьогодні директор запитував чи одна я дитина в сім'ї?
- І що ти сказав?
- Що я один.
- А він?
- Слава Богу!