В Одесі на трамвайній зупинці стоїть розгублений чоловік і звертається до перехожих:
- Скажіть, це вже Дерибасівська?
- Ні, а чого ви не запитали у трамваї? Ви могли б ще їхати собі спокійно дві зупинки.
- Я запитав, чи треба вже виходити - мені сказали, що потрібно.
- Скажіть, а ви в трамваї сиділи або стояли?
- Сидів.
- А...
Як в Одесі делікатно підказують про не застебнуту ширінку:
- Сьома, поправте вашу краватку... Нижче... Нижче... Ще нижче... Оппа!
В переповненому автобусі:
- Молодий чоловіче, що Ви об мене третеся. Ви мене хочете?
- Ні.
- Ну тоді відійдіть, може інші хочуть!
- Мойша, шо таке?
- Я чув, що ти розлучився вже в четвертий раз. Невже всі жінки такі вибагливі?
- Ні, тільки мама.
-Бору, ти зовсім божевільний, ну чим тобі не подобається Роза з третього номера?
- Вона погано говорить...
- Слухай, тобі треба, щоб вона з ранку і до вечора морочила тобі голову?
- Вона погано бачить правимо оком...
- А тобі треба, щоб вона підглядала за тобою?
- Але вона кульгає на ліву ногу...
- А що тобі сильно треба, щоб вона скрізь і всюди тягнулася за тобою?
- Так, але у неї в добавок до всього ще й горб!
- Вей з світ! Ну який ти вибагливий!
Може ж у дівчини бити один недолік!
Одеса. Революція. Стук у двері квартири. Відкриває жінка, на порозі два матроса.
- Ми у вас у вікні поставимо кулемет.
- Ставте хоч гармату, але що скажуть люди? У мене таки доросла дочка, а з вікна стріляють абсолютно незнайомі чоловіки!
- Рабинович, Ви граєте на тромбоні?
- Звичайно.
- Що "звичайно"?
- Звичайно, - ні, але, ось, син - так!
- Що "так"?
- Теж неграє.
Одеса. Привоз.
Розмовляють дві подруги.
- Роза Марківна, я чула, шо ви, таки, одружили свого Додика! Ну, і як вам невістка?
- А шо я вам можу сказати... Таки вища освіта, вміє готувати, хороша робота, акуратна, шиє, в'яже... загалом, гадюка гадюкою!
- Сара, а шо ви така сумна?
- Та я думала, що мій Ізя - охоронець сімейного вогнища...
- А він шо?
- А він, виявляється, своєю кочергою ще два вогнища ворошив!
На Дерибасівській зустрічаються дві дами:
- Сарочка, ти нічого не помічаєш?
- Ні, а що?
- Я була в косметичному салоні.
- І шо?.. Було закрито?
Оголошення в одеській газеті: "Жінка в самому соку шукає хорошу соковижималку"
- У моєї Сарочки ідеальний слух. Вона навіть чує, як на мою картку приходять гроші.
- Роза, я зрозумів, що мені таки пора щось змінювати в житті!
- І шо тепер? Ти сядеш на телевізор і станеш дивитися на диван?
- Моня, я віддала твої джинси нашому сусідові.
- Це ще в честь чого?!
- Ну вони все одно тобі не подобалися.
- Так і шо?! Давай тепер віддамо сусідові твою маму.
Роза Львівна, за звичкою, намагалася щось з себе будувати, але будматеріали були вже не ті...