Анекдот про одесу та шубу
У Одеському хутряному салоні.
- Абрам, так яку шубу ти порадиш мені купити?
- Не знаю, Сарочко, не знаю... Тут кожна порада занадто дорого коштує.
У Одеському хутряному салоні.
- Абрам, так яку шубу ти порадиш мені купити?
- Не знаю, Сарочко, не знаю... Тут кожна порада занадто дорого коштує.
- Мойше, ти вже зрештою погодуєш кота?! Ти що, не чуєш, як він репетує? Затероризував зовсім!
- Євреї з терористами перемови не ведуть та їх вимоги ігнорують!
Йдуть два євреї по нічній Одесі. Раптом з темряви з'являються бандити з ножами.
- Гроші, цінності, годинники - швидко!
Один єврей повертається до іншого:
- Фіма, я в тебе брав у борг 300 доларів, віддаю при свідках.
Рабинович побував у Парижі. Після повернення друзі накинулися на нього з запитаннями: як там у Парижі, які були пригоди, як парижанки, чи схожі на місцевих?
- Ну як можна порівнювати?! - Обурюється Рабинович. - От у мене було інтимне побачення з однією парижанкою. Вже тепер-то я знаю все точно!
- Так розкажи, нарешті!
- Отже: на ній була накидка з капюшоном з люрексу - нічого подібного ви тут не знайдете. А коли вона її скинула, то під нею виявилася блузка з рожевого шифону, прозора, як скло! А спідниця її була вся суцільно покрита блискітками, так що на неї навіть дивитися було боляче. Потім вона зняла спідницю... Білизна в неї була оздоблена валлонськими мереживами бузкового кольору і прошита срібними нитками... Підв'язки були прикрашені стразами від Сваровскі... Потім вона зняла з себе й білизну, і підв'язки...
- І що ж було далі?
- А далі все було у точнісінько, як у нас у Одесі...
- Сарочка! Ви сьогодні просто чудово виглядаєте!
- Ха! Це я ще себе погано почуваю!
- Тітко Сара, чи скоро ви підете?
- А що, дитинко?
- А тато казав, що поки ви не підете, ми не сядемо їсти.
Сьогодні на Привозі у мені боролися дві особистості: українець та економіст. Півгодини стояв біля прилавку й думав: взяти сала або настав час вже почати економити? У підсумку переміг економіст, тому що цей дурний українець забув вдома гаманець!
Одесу зайняли більшовики. Йдуть тітка Роза і тітка Циля по Дерибасівській повз бордель, а на ньому вішають вивіску "Одеський обком".
Одна каже інший: "Дивно, скільки разів влада мінялася - були білі, були зелені, були петлюрівці - усі в цьому закладі міняли персонал, а ці міняють вивіску"!
- Яша, ми сьогодні запрошені на обід до молодят, - каже батько семирічному синові. - У молодої господині поки замало досвіду у кулінарії і вона буде хвилюватися через свій перший званий обід. Яша, я тебе благаю, якою б не була на смак їжа, таки пам'ятай про ввічливість та подякуй господарку.
Коли вони вже залишали гостинний будинок, Яша сказав господині:
- Дякую за вечерю. Вона виявився набагато кращою, ніж очикував мій тато.
Абрам Рабинович приїхав з Бердичева до Одеси. На четвертий день
збирається додому. Власниця дивується:
- В чому справа?
- Ви ще запитуєте? Подивіться на погоду!
- Але у вас в Бердичеві теж, можливо, йде дощ.
- Ви знаєте, наш дощ набагато дешевше.
Одеса. Розмова сусідок:
- Мій Фіма таки прийняв на ніч віагру.
- Я чула, що у вас ліжко рипіло!
- Яке ліжко, це у нього з таким рипінням вставав!
Два одесити тихенько розмовляють у залі суду.
- Моня, ти мені можеш пояснити, чому під час оголошення вироку потрібно стояти?
- Бо після цього таки доведеться довго сидіти...
Урок української мови в одеській школі. Вчитель:
- Сьогодні ми вивчаємо ступені порівняння прикметників. Щоб було ясно, я відразу наведу приклади. Беремо слово "добре". Вищий ступінь - "краще ", найвищий ступінь - "дуже добре ", і ступінь, який ні з чим не зрівняється - "щоб я так жив! " Зрозуміло? Тоді візьми, Моня, слово "погано" і зроби з ним те ж саме!
- Гірше.
- Чудово! Давай найвищий ступінь.
- Дуже погано.
- Чудово! Ну, і остання ступінь?
- Щоб ви так жили!
На привозі:
Пані! Ну що ви цю ковбасу мнете та мнете, й не купуєте? Ну не стане вона ні твердіше, ні довше.
Зустрічаються 2 одесити:
- Семене, ти мені 50 гривень винен.
- Гаразд, запиши на мій рахунок.
- Добре, додам до них ще 100 баксів.
- За що сто баксів?
- За відкриття рахунку.