У професора запитують:
- Скажіть, а як ви визначаєте: яку оцінку поставити студентові на іспиті?
- До мене заходить студент, я задаю йому запитання, він на нього не відповідає, мені стає всі зрозуміло, я ставлю йому "двійку" і він іде.
- Ну а якщо він відповідає на це запитання?
- Я задаю йому друге запитання, він на нього не відповідає, мені стає всі зрозуміло, я ставлю йому " двійку " і він іде.
- А якщо він відповідає й на це запитання?
- Я задаю йому ще одне запитання, він на нього не відповідає, мені стає всі зрозуміло, я ставлю йому " двійку " і він іде.
- И доки це триває?
- А поки мені не стане всі зрозуміло.
На іспиті з літератури випускник Сидоренко істотно збагатив зміст знамените виречення Сократа "Я знаю, що нічого не знаю".
Він дописав: "І знати не хочу".
Іспит з електротехніки. Єхидний викладач та гарненька студентка:
- Ну, що таке крокова напруга?
- Своїми словами?
- Будь ласка...
- Крокові напруга це напруження, яке виникає між ногами, коли проходиш повз оголений кінець..
Рабинович посварився з дружиною і пішов скаржитися на неї до синагоги.
- Рабинович! Припиніть вже скаржитися на свою дружину! Сімейне життя, щоб ви знали, це така тиха гавань, де ваш човен зустрічається з іншим човником...
- Так, це все так, ребе, але що мені накажете робити, якщо я таки зустрів військовий крейсер?!
Новобранець Рабинович поскаржився командиру відділення, що у нього з тумбочки вкрали шматок сала. Командир шикує в казармі відділення і запитує:
- Хто з вас вкрав у Рабиновича сало?
І раптом ляскає себе по лобі:
- Але послухайте, рядовий Рабинович, євреї ж не їдять сало!
- Воно у мене не для їжі, пане сержанте. Воно у мене на ті випадки, коли ми здійснюємо марш-кидок, і я мозолі натираю. Я тоді змащую ці місця салом.
І тут рядового Сидоренко знудило!
- Науме Аронович, скажіть, чому таки помер Рабинович?
- Невідомо. Лікарі не змогли поставити діагноз.
- Дивна людина! За життя ніхто не знав, на що він жив, а тепер ніхто не знає, чому ж він помер...
Рабинович каже Сарі:
- Я от тут подумав: я старший за тебе і напевно помру першим. Ти для видимості сумуєш, і як тільки дозволять пристойності, вискочиш заміж за Яшу. Моя могила поросте бур'яном, і ти дуже швидко мене забудеш. Потім ви збанкрутуєте мою крамницю та продасте її за безцінь. А потім ви полетите до Штатів й будете гуляти на мої гроші.
Сара:
- Ой, не фантазуй. Ти спочатку помри, а там ми подивимося...
Рабинович помер. У своєму заповіті він розпорядився виділити 40 тисяч доларів на гарний похорон. Після закінчення похорону його вдова Сара підійшла до своєї старої і найкращої подруги Рози і обнявши її сказала:
- Я впевнена, що Ізя був би задоволений! Але скільки це все коштувало насправді?
- Сорок тисяч доларів.
- Все було чудово, але $ 40000?!
- Похорон $ 6, 500, я пожертвувала $ 500 синагозі, спиртні напої, закуска, ще $ 500, а решта пішли на меморіальний камінь.
- $ 32, 500 за меморіальний камінь?!
Якого ж він буде розміру?
- Два карати.
- Рабинович! Ваша донька вже вийшла заміж?
- Та ні!
- І шо так?
- Ой, вона занадто розумна, шоб вийти заміж за того ідіота, шо погодиться на ній оженитися!