Лампа світила, але світла не давала. Штірліц погасив лампу і Світлана дала.

Лежить Штірліц у калюжі. Дивиться повз ідуть мужики - в обв'язках,
касках...
- Спелеологи... - подумав Штірліц.
- Сам ти брудна свиня! - подумали альпіністи...

У великі свята Штірліц діставав із сейфа гармошку, пляшку горілки і
гранований стакан, наливав сто п'ятдесят грамів, випивав і потім хвилин
п'ятнадцять грав на гармошці. Якось, коли йому захотілося згадати Батьківщину,
він не виявив у сейфі ні гармошки, ні горілки. Штірліц зателефонував Мюллеру:
- Це ваша робота?
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви по Батьківщині тужите.

Лист із Центру до Штірліца не дійшов. Він перечитав його ще раз - усе
і не дійшло.

Мюллер гуляв лісом. Десь стукав дятел.
- Дятел, - подумав Мюллер.
- Сам ти дятел, - подумав Штірліц.

Мюллер виглянув з вікна і побачив Штірліца:
- Куди це він іде? - подумав Мюллер.
- Не твоя собача справа, - подумав Штірліц.

Мюллер гнав машину шосе зі швидкістю 180 км/год. Поруч біг
Штірліц, вдаючи, що безтурботно ходить.

Мюллер гнав на автомобілі щосили...
На задньому сидінні від його гону тихо завертався мізками Штірліц.

Мюллер ударив Кет по голові. З вух, носа та рота бризнула
кров. "Тут щось не так", - подумав Штірліц.

Мюллер дуже любив грати на піаніно Інтернаціонал. Якось на прийомі у
Шелленберга Штірліц не втримався і зіграв кілька крамольних акордів.
Офіцери рейху здивовано обернулися. Штірліц невдоволено махнув рукою і сказав
чистою німецькою:
- Це лише слабкість, панове. Туга, знаєте... , - і перейшов на
Віденський вальс.

Мюллер іде коридором рейхсканцелярії і бачить під дверима кабінету
Гіммлера підслуховує Штірліца.
- Штірліц! Що ви робите?
- Трамваю чекаю!
Дійшовши до кінця коридору, Мюллер подумав: "Якого, до біса, трамвая!"
і озирнувся. Штірліца вже не було. "Напевно, дочекався", подумав Мюллер.

Мюллер:
- Відповідайте, Штірліц, де Ви були у 1938 році? - З Вами, шеф, у республіканській Іспанії.
- А 1928 року?
- З Вами, на КВЖД.
- Ну а 1918 року?
- Василю Івановичу! Ти?
- Я, Петька!

Мюллер їде трасою. Раптом його обганяє автомобіль.
- Шумахер. - подумав Мюллер.
Тут з автомобіля висовується гранатомет і лунає постріл.
- DOOMер. - встигає передумати Мюллер.
- Сам ти DOOMер. - подумав Штірліц.

Мюллер запропонував Штірліцу працювати на нього.
- Але я вже працюю на Шелленберга, - сказав Штірліц. - Як бути з
трудовою книжкою?
- А якщо завести другу? - запропонував Мюллер.
- Знаю я ваші штучки, - не погодився Штірліц. - Ви ж потім
надішлете гестапівця перевіряти, скільки в мене трудових книжок.
- З вами страшно розмовляти, Штірліц, - зізнався Мюллер. - Ви
читаєте мої думки.

Мюллер запитав Штірліца:
- Де Ви, Штірліце, навчилися так влучно стріляти?
- У ДОСААФі, - швидко відповів Штірліц і подумав. "А чи не сказав я
чого зайвого?