Приходить старий єврей до нотаріуса.
- Добрий день, ви нотаріус?
- Так.
- Справжній?
- Справжній.
- І що, свідоцтво у вас є?
- Так, ось, на стіні висить.
- Можна глянути?
- Будь ласка.
Дивиться, щось вивчає, губами ворушить...
- А печатка у вас є?
- Є, звичайно.
- Справжня?
- Справжня.
- Можна глянути?
- Можна.
Нотаріус дістає печатку з сейфу, єврей крутить її у руках, дивиться...
- А гербовий папір у вас є?
- Ну звісно.
- І що, справжній?
- Звісно.
- З водяними знаками?
- Так.
- Дайте глянути?
- Погляньте.
Довго дивиться на світло...
- І що, можна скласти заповіт?
- Будь ласка. Сідайте, ось ручка.
Написав заголовок, замислився...
- Скажіть, а "нікому нікопійки" разом чи окремо пишеться?
80-і роки. В аеропорту Шереметьєво євреї-емігранти чекають літак до Відню.
По радіо оголошують:
- У зв'язку з вильотом до Парижу делегації ЦК КПРС рейс на Відень затримується.
Ще через годину:
- Рейс до Відня відкладається у зв'язку з вильотом до Риму делегації ВЦРПС.
Рабинович каже приятелю:
- Слухай, Фіма, якщо вони усі відлітають, може, нам залишитися?
Рабинович розповідає у вагоні нескінченні єврейські анекдоти. Ось він знову починає: "Йде Кац...". Сусід по купе просить:
- Будь ласка, хоч разок не про Каца.
- Добре. Дружина Каца народжує...
- Але я ж просив - не про Каца!
- А ви не перебивайте - дитина ж не від Каца!
Рабинович посварився з дружиною і пішов скаржитися на неї до синагоги.
- Рабинович! Припиніть вже скаржитися на свою дружину! Сімейне життя, щоб ви знали, це така тиха гавань, де ваш човен зустрічається з іншим човником...
- Так, це все так, ребе, але що мені накажете робити, якщо я таки зустрів військовий крейсер ?!
Новобранець Рабинович поскаржився командиру відділення, що у нього з тумбочки вкрали шматок сала. Командир шикує в казармі відділення і запитує:
- Хто з вас вкрав у Рабиновича сало?
І раптом ляскає себе по лобі:
- Але послухайте, рядовий Рабинович, євреї ж не їдять сало!
- Воно у мене не для їжі, пане сержанте. Воно у мене на ті випадки, коли ми здійснюємо марш-кидок, і я мозолі натираю. Я тоді змащую ці місця салом.
І тут рядового Сидоренко знудило!
- Науме Аронович, скажіть, чому таки помер Рабинович?
- Невідомо. Лікарі не змогли поставити діагноз.
- Дивна людина! За життя ніхто не знав, на що він жив, а тепер ніхто не знає, чому ж він помер...
Рабинович каже Сарі:
- Я от тут подумав: я старший за тебе і напевно помру першим. Ти для видимості сумуєш, і як тільки дозволять пристойності, вискочиш заміж за Яшу. Моя могила поросте бур'яном, і ти дуже швидко мене забудеш. Потім ви збанкрутуєте мою крамницю та продасте її за безцінь. А потім ви полетите до Штатів й будете гуляти на мої гроші.
Сара:
- Ой, не фантазуй. Ти спочатку помри, а там ми подивимося...
Рабинович помер. У своєму заповіті він розпорядився виділити 40 тисяч доларів на гарний похорон. Після закінчення похорону його вдова Сара підійшла до своєї старої і найкращої подруги Рози і обнявши її сказала:
- Я впевнена, що Ізя був би задоволений! Але скільки це все коштувало насправді?
- Сорок тисяч доларів.
- Все було чудово, але $ 40000 ?!
- Похорон $ 6, 500, я пожертвувала $ 500 синагозі, спиртні напої, закуска, ще $ 500, а решта пішли на меморіальний камінь.
- $ 32, 500 за меморіальний камінь ?!
Якого ж він буде розміру?
- Два карати.
Рабиновича, котрий накопичив багато боргів, запитали, чи спить він ночами. На що він відповів:
- Я-то сплю спокійно, а от як спиться моїм кредиторам ?!
- Рабинович! Ваша донька вже вийшла заміж?
- Та ні!
- І шо так?
- Ой, вона занадто розумна, шоб вийти заміж за того ідіота, шо погодиться на ній оженитися!
Рабинович прийшов у гості до дядька Іцка. Раптом він з жахом кричить:
- Дядько, у вас на стіні клоп!
- Яша, ти таки не сміши мене. Я що, по-твоєму, таки повинен мати на стіні Рембрандта?
