Одесит обізвав одну жінку коровою.
Та подала до суду за образу особистості.
Суд присудив обвинуваченому публічне вибачення прямо у залі суду.
- Пане суддя, - запитує засуджений, - а якби я на корову сказав: 'мадам' мені б нічого за це не було?
- Ну, звичайно, ні!
- У такому разі: Вибачте, мадам!
Зустрілися дві одеситки:
- Послухай, Мара, купи в мене новий диван.
- Та ти що? Ти ж його так довго шукала, стільки переплатила...
- Розумієш, не можу навіть на нього дивитися... Я на ньому зрадила своєму чоловікові...
- Ех, голубонько! Якби я продавала усі меблі, на яких я зраджувала своєму чоловікові, в мене б вже давно одна люстра залишилася!
Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів.
"Тук-тук", - лунають кроки.
Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень.
"Тук-тук", - людина проходить поруч та подає жебракові двадцять копійок.
- Зачекайте, зачекайте, - гукає його сліпий. - Скажіть, що відбувається? Раніше ви мені подавали 10 гривень.
- Розумієте, я одружився і тепер не можу витрачати так багато на милостиню.
- Цікава справа. Він, бачте, одружився, а я що, повинен утримувати його сім'ю?!
У одеського кравця:
- Семен Абрамович, Бог за сім днів створив світ, а ви цілий місяць шили штани!
- Парубче, та ви подивіться на цей світ... та на ці штани!
Моню, шановній, вітаю, скільки років вже не бачилися! Може, по чарочці коньяку за мій рахунок?
- А чому б й ні?!
- Ну то, ні, так ні!
Одеса.
Сват приводить нареченого у дім нареченої. Поки вони чекають появи сім'ї, сват пошепки каже:
- Тут ви-таки маєте пристойний будинок! Ви бачите це срібло, кришталь, фарфор майсенський?
- А хто мені доведе, що вони не позичили все це у сусідів?
- Годі! Який дурень стане їм позичати!
- Мама, Льова мені вчора сказав, що я сама інтелігентна дівчина у Одесі. Може варто запросити його додому?
- Ні в якому разі, дурепа! Нехай він продовжує так думати.
До одеситу підходить приїжджий з валізою:
- Скажіть, якщо я піду цією вулицею, там буде залізничний вокзал?
- Знаєте, він там буде, навіть якщо ви туди не підете!
Ізя та Абрам посварилися. Абрам, проходячи повз будинок Ізі та помітивши що останній сидить біля вікна:
- Подивіться на цього виродка - ще красується перед вікном. Маючи таку пику, краще б вже дупу виставив - було б пристойніше!
- Вже пробував, тоді всі перехожі одразу запитують: "Абрам, що це ви робите там у Ізі вдома, ви ж з ним посварилися?".
Одеса, 3 година ночі. У квартирі Рабиновича лунає телефонний дзвінок:
- Аллі, це квартира Цибулько?
Сонний Рабинович відповідає:
- Ви й уявити собі не можете, наскільки глибоко помиляєтеся.
Дві одеситки:
- Роза, як тобі подобається моя нова сукня?
- Вибач, Сара, я поспішаю, мені зараз не до скандалів!
- Рабинович, не знаєте, де цього року можна недорого відпочити?
- Знаю - на дивані.
Два одесита пішли у гості. Підходять до дверей, і один стукає ногою.
- Абраме, але чому ти стукаєш ногою?
- Нехай думають, що в нас руки зайняті подарунками.
Одеса. Молодий чоловік заходить до крамниці з капелюхами. Довго обирає та нарешті каже:
- Дайте мені подивитися того кашкета.
Старий єврей за прилавком повертається й дає товар, після чого відвертається від покупця та продовжує займатися якоюсь своєю справою. Покупець приміряє кашкет, довго дивиться у дзеркало. У цей час єврей повертається знову до прилавку та так перелякано каже:
- А де те бидло, що прохало в мене кашкета?
Покупець, шоковано:
- Так це я...
Продавець:
- Граф, справжній граф, щоб я так жив!
У Одесі бармена запитали:
- Хаїм, чому ти не доливаєш?
- Я старий та погано бачу.
- Тоді чому ти не переливаєш?
- Я ж не сліпий.