- Мойша, цей крем, який ваша дружина весь час купує у аптеці - це що, засіб для обличчя?
- Ні, це засіб від вагітності.
-?
- Увечері вона маже їм обличчя, до неї потім страшно підійти!
- Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку?
- Ну, напевно, для того, щоб він міг хоч комусь вдома сказати: "Закрий рота та не гавкай!"
- Зіновій Романович, ви вже вирішили, як ви будете зустрічати новий рік?
- Ну, якщо Бог дасть, зберу усіх своїх родичів...
- А якщо Бог не дасть?
- Якщо Бог не дасть, то вони зберуться навколо мене...
- Рабинович! У вас є розміняти сто доларів?
- Ні, але дякую за комплімент!
Одесити:
- Скажіть, будь ласка, і де ви шили свій костюм?
- У Парижі.
- Це далеко від Одеси?
- Це 3 тисяч кілометрів.
- Дивіться, така глухомань, і як шиють!
- Дивіться-но, ви пошили мені з одного відрізу й костюм і жилетку, а у Парижі мені казали, що на жилетку бракуватиме тканини, тому що я, мовляв, велика людина.
- Це ви у Парижі - великий чоловік, а у нас у Одесі ви - поц. Картуза міряти будете?
Одесит обізвав одну жінку коровою.
Та подала до суду за образу особистості.
Суд присудив обвинуваченому публічне вибачення прямо у залі суду.
- Пане суддя, - запитує засуджений, - а якби я на корову сказав: 'мадам' мені б нічого за це не було?
- Ну, звичайно, ні!
- У такому разі: Вибачте, мадам!
Зустрілися дві одеситки:
- Послухай, Мара, купи в мене новий диван.
- Та ти що? Ти ж його так довго шукала, стільки переплатила...
- Розумієш, не можу навіть на нього дивитися... Я на ньому зрадила своєму чоловікові...
- Ех, голубонько! Якби я продавала усі меблі, на яких я зраджувала своєму чоловікові, в мене б вже давно одна люстра залишилася!
Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів.
"Тук-тук", - лунають кроки.
Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень.
"Тук-тук", - людина проходить поруч та подає жебракові двадцять копійок.
- Зачекайте, зачекайте, - гукає його сліпий. - Скажіть, що відбувається? Раніше ви мені подавали 10 гривень.
- Розумієте, я одружився і тепер не можу витрачати так багато на милостиню.
- Цікава справа. Він, бачте, одружився, а я що, повинен утримувати його сім'ю?!
У одеського кравця:
- Семен Абрамович, Бог за сім днів створив світ, а ви цілий місяць шили штани!
- Парубче, та ви подивіться на цей світ... та на ці штани!
Моню, шановній, вітаю, скільки років вже не бачилися! Може, по чарочці коньяку за мій рахунок?
- А чому б й ні?!
- Ну то, ні, так ні!
Одеса.
Сват приводить нареченого у дім нареченої. Поки вони чекають появи сім'ї, сват пошепки каже:
- Тут ви-таки маєте пристойний будинок! Ви бачите це срібло, кришталь, фарфор майсенський?
- А хто мені доведе, що вони не позичили все це у сусідів?
- Годі! Який дурень стане їм позичати!
- Мама, Льова мені вчора сказав, що я сама інтелігентна дівчина у Одесі. Може варто запросити його додому?
- Ні в якому разі, дурепа! Нехай він продовжує так думати.
До одеситу підходить приїжджий з валізою:
- Скажіть, якщо я піду цією вулицею, там буде залізничний вокзал?
- Знаєте, він там буде, навіть якщо ви туди не підете!
Ізя та Абрам посварилися. Абрам, проходячи повз будинок Ізі та помітивши що останній сидить біля вікна:
- Подивіться на цього виродка - ще красується перед вікном. Маючи таку пику, краще б вже дупу виставив - було б пристойніше!
- Вже пробував, тоді всі перехожі одразу запитують: "Абрам, що це ви робите там у Ізі вдома, ви ж з ним посварилися?"