Вчора у мене в машині щось загуло. Я знаю, що якби глушник відірвався, то рев нагадував би літаковий, а тут тихо так, але насторожує. Приїжджаю я сервіс, до свого автомайстра. Послухав він, послухав, кудись заглянув, а потім і каже мені при всьому чесному народі (уявіть, годині 8 вечора, повно клієнтів, майстри тут же поряд знаходяться, і всі - мужики): - У тебе в штанах прокладка прогоріла. Полазь на яму, я зараз поміняю. Зупинити свій мимовільний погляд нижче пупка я не змогла. Блискавично пролетіла думка про те, що навколо купа чоловіків, а він... Та за мої гроші... Бентежило тільки слово прогоріла", але я віднесла це на рахунок стомливої та нестерпної липневої спеки. Загалом я образилася. Сказала майстру Сашка: - Пощастило тобі, що ти на мене потрапив. Інша за таке по морді могла б дати. І гордо пішла на своїй гуркітливій машині, незважаючи на здивований погляд Сашка. Через півгодини задзвонив мій мобільний і Саша, вибачаючимся тоном, за яким простежувалися ледь стримувані напади сміху до сліз, почав пояснювати, що штани - це така деталь у машині, що він не мав на увазі нічого такого і так далі. Загалом, ті самі півгодини, поки я скривджено їхала додому, він і всі присутні поряд чоловіки спочатку намагалися зрозуміти, чим мене образили, а потім намагалися перестати сміятися, щоб потрапити по клавішах телефону і подзвонити мені. "
Анекдот №13274
