Анекдоти про літніх людей

- Діду, ти що приймаєш від безсоння? - Стакан самогону. - І що, одразу ж засинаєш? - Ні, але так веселіше не спиться.

Бабусі - це вихователі другого рівня. Першу серію вони вже випустили в життя, і тепер точно знають що треба робити, щоб не вийшло як в перший раз).

Баба з дідом вирішили згадати молодість. Договорилися про побaчeння. Дід витратився, квіти купив, пpийшов у призначене місце. Чекає. Дві години минуло, бабки немає. Три години. Чотири... Πовертається розлючений додому, а баба сидить, чаї ганяє. - Що ж ти, стара, не прийшла?! - А мене мама не пустила...

- Як називається людина, яка в понеділок має гарний настрій? - Пенсіонер!

- Хочу бути дворянкою, - кричала стара. Але дід продовжував її вдягати то школяркою, то медсестрою...

Бабки хваляться: - У мене такі помідори ростуть! - показує дві долоні. - У мене огірки! - показує по лікоть. А третя, глуха: - А де він живе?

Перша ознака старіння - це коли одягаєш труси і тримаєшся за стіну.

Дід до баби: - Я скопаю город за 6 днів! Баба: - Слабак! Я за 5! Дід: - Все, ти виграла. Копай!

Оксана вела активне розпусне життя, ні в чому собі не відмовляла, жила з девізом "щоб було про що в старості згадати!". Даремно старалася. У старості Оксану Петрівну накрив склероз...

Розмовляють дві пенсіонерки: - Я відучила свого чоловіка гризти нігті. - Як? - Я ховаю його зуби.

Дід Мазай і Герасим так і не прийшли до спільної думки про те, що краще для розкручування бренду: благодійна акція або чорний піар.

У пастуха-довгожителя запитують: - Як вам вдалося дожити до 120 років? Це через те, що ви живете у горах і весь час знаходитесь на свіжому повітрі? - Справа не в цьому, - відповідає він. - Справа в тому, що вже сто десять років я кричу на баранів, а не навпаки.

Старий дід за святковим столом вихваляться. - Таємниця мого довголіття - часник! Сусід по столу: - Це ні для кого не таємниця.

- Що ви можете назвати своїм головним досягненням за прожиті дев'яносто вісім років? - Мабуть, те, що у мене немає ворогів. - Це прекрасно - не мати жодного ворога! - Так, пане, я їх усіх пережив.

- Мені вже сто тридцять три роки. Я своє пожив, мені пора. - Одумайся, сину!