Сиджу на роботі, граюся в Дьяблу-2. Підходить головбух (солідна сувора жінка), каже, мовляв, годі фігнею страждати, іди до водіїв, знайди горілку і до мене швидко. Мені особисто без різниці, що хоче головбух, горілку чи каву, але все одно дивно.
Іду до водіїв у вагончик. Водії здивовано на мене дивляться - навіщо до них програміст приперся. А коли я їм сказав, що головний бухгалтер хоче горілки і швидше, у тих зовсім дах від'їхав. Коли напад здивування минув, кажуть, що немає, нехай дає гроші - привеземо.
Я йду назад, доповідаю головбуху, що горілки ніде немає, і що за гроші її привезуть. У головбуха очі на лоб, як у водіїв. Я подумав, що не варто засмучувати людину і кажу: Добре, я сам привезу. Скільки пляшок? Здивування ще більше. Але наш бухгалтер жінка недурна, до неї дійшло. ВОВКУ, а не горілку!
Вовку, від слова Володимир! Водія так звуть.
Іду до водіїв у вагончик. Водії здивовано на мене дивляться - навіщо до них програміст приперся. А коли я їм сказав, що головний бухгалтер хоче горілки і швидше, у тих зовсім дах від'їхав. Коли напад здивування минув, кажуть, що немає, нехай дає гроші - привеземо.
Я йду назад, доповідаю головбуху, що горілки ніде немає, і що за гроші її привезуть. У головбуха очі на лоб, як у водіїв. Я подумав, що не варто засмучувати людину і кажу: Добре, я сам привезу. Скільки пляшок? Здивування ще більше. Але наш бухгалтер жінка недурна, до неї дійшло. ВОВКУ, а не горілку!
Вовку, від слова Володимир! Водія так звуть.
