Термінатор висаджується ввечері в центрі Одеси:
- Мені потрібна Сара Коннор!
- Ви ідіот? Шукати жінку на ім'я Сара в Одесі? У вас акумуляторів не вистачить.
- Ти не зрозумів, я - кіборг!
- А я Трайберг, це Одеса - тут всі такі.
- Я посланий з місією!
- Ви звичайно, кіборг, шановний, але я на вашому місці транзистор б прикрив...
- Гряде повстання машин!
- (В сторону) Ізя, ти чув людину? Я ж казав, що таксисти піднімуть ціни!
- Я шукаю хлопчика, який очолить повстання!
- Про останнього єврейського хлопчика, який очолив повстання, написали книжку.
- Яку?
- "Євангеліє"... Ходімо я вам все розповім!
- Уяви, Фіма, Циля в мене така романтична - вчора в ліжку мені сказала, що відчуває себе лісової мавкою, яку спокушає сатир...
- Це, вона так грамотно тебе цапом обізвала.
- Скажіть, Борю, а шо у вас, з моєї Аллочкою, справді, відносини серйозні?
- Роза Марківна, я вас благаю, у нас настільки серйозні відносини, шо ми з нею ще жодного разу не посміхнулися...
З розмови на одеській кухні:
- Циля! Прислів'я каже, що сніданок з'їж сам, обід - з другом, а вечерю віддай ворогові...
- Ізя, і на що ти мені таке натякаєш?
- Ти завжди, чомусь їси так, ніби у тебе, таки, немає ні ворогів, ні друзів...
Два приятеля в Одесі.
- Слухай, Яшо, як ти можеш терпіти свою дружину? Вона ж у тебе завжди бурчить, пиляє і чіпляється до кожної дрібниці! У неї коли-небудь взагалі буває гарний настрій?
- Сьома, та не дай Бог! Коли у неї гарний настрій, вона таки ще й співає!
У одній одеській квартирі. Син грає на скрипці, а цуценя підвиває йому у такт. Нарешті, батько не витримує:
- Моня, припини це негайно! Ти можеш грати таки то, шо Рекс не знає?
З розмови двох одеситок:
- Роза, навіщо ти стільки цукерок купила?
- На чорний день...
- Роза, ти непогану таки фразу придумала замість "пожерти вночі"!
Одеса. У церкві навпроти офісу з ранку без перерви б'ють у дзвони.
- Хаім, ти не знаєш, чого вони дзвонять цілий день?
Хаім, меланхолійно:
- Мабуть, додзвонитися не можуть...
Одеський бізнесмен Циперовіч - молодому сором'язливому
секретарю-референтові:
- Фіма, принесіть мні, будь ласка, попільничку!
- Яків Аронович, треба казати "мені", - несміливо поправляє той.
- А навіщо? Якщо я прийду у банк і скажу: "Дайте мні сто тисяч!", Я таки отримаю їх негайно. А якщо ви туди підете і скажете це ваше "мені" - то ще треба подивитися, що з цього вийде!
Одеса. 1990 рік. Розмова в черзі:
- Подивіться он на того громадянина. Як на мене, він єврей.
- Не може бути! Всі євреї давно виїхали.
- А мені здається, єврей. Давайте у нього запитаємо.
- Товаришу, перепрошую, ви випадково не єврей?
- Я? Єврей?! Поц я, а не єврей!