Міліцейська хвиля: "двісті вісімдесят п'ятий хто там у нас поруч з Університетом? Заберіть двох голих дівок з плакатом" ГЕТЬ Домагання Викладачів "від парадного!
"Я сказав двісті вісімдесят п'ятий! Інші 20 машин - повернутися в райони планового патрулювання!".
- Чому менти по чотири сидять в машині?
- А тому, щоб водити машину - треба вісім класів освіти!
Посеред міста стоїть великий постамент без пам'ятника.
екскурсовод:
- А тут планували поставити пам'ятник чесному міліціонеру.
Турист:
- То чого не поставили?
екскурсовод:
- натурника знайти не вдалося...
Спілкуються два немолодих мента:
- От скоро вийду на пенсію, закінчу другу книгу...
- Вау, ти ще і пишеш?
- Ні, я читаю.
У міліціонера запитують:
- А ви вдома дружину б'єте?
- Та ви що! У мене вдома що, друга зміна?!
Міліціонерам свого часу видавали автомати щоб у них не забирали пістолети.
Розмовляють два мента на місці скоєння злочину:
- Ось намагаюся поставити себе на місце злочинця...
- Ти хоч мені-то дурку не вмикай - ти на цьому місці вже років двадцять стоїш...
- Чи можливо зробити з міліціонерів поліцейських?
- Можливо, але для цього потрібна пересадка мозку.
Оперуповноважений Петренко, перебуваючи на спецзавданні просидів лише пів доби під виглядом жебрака біля церкви просячи милостиню і вже наступного дня без коливань звільнився з органів МВС.
Стоїть такий собі міліціонер на вулиці, палить, сволота...
Підбігає до нього щупленький чоловік з дебільні пикою:
- Хошш жарт розповім!
- Ти що, з дуба впав! Та я ж МІЛІЦІОНЕР!
- Ну добре, добре - я повільно розповім і два рази.
Два міліціонери йдуть брати озброєного злочинця у квартирі.
Один іншому каже:
- Ти йди перший а я за тебе помщуся.
Наступає мент у пронос, дивиться на ноги, потім підкидає руки до неба і кричить:
- О Боже! Я таю...
Тиран - грузин;
Чекісти - євреї;
А москальскі вертухаї як зазвичай ні причому.
Україна... Хортиця... 300 років тому...
Приїхали два молоді євреї на Запорізьку Січ. Підходять до Отамана і кажуть:
- Пане Отамане, ми відважились стати козаками.
Отаман, витріщив квадратні очі від почутого. А козаки котрі
стояли біля нього аж заплакали від сміху. І потім на силу
промовив:
- Та де ж ви- хлопці бачили, щоб жиди козаками були.
А вони:
- Бо то мрія дитинства, і заплакали.
Говорили-балакали та все ж переконали.
Але при одній умові, каже Отаман:
- Ось бачите Дніпро широкий, перепливете туди і
назад, тоді і станете козаками.
Куди тут діватись і почали вони марафон, хто швидше.
... Перепливли вони насилу туди, а тепер треба назад.
... Пливуть, пливуть. І нарешті один виходить на берег. А
другий по середині ріки не витримує дистанції і кричить:
- А-а -а- брам, допоможи... тону-у-у...
Абрам, втомлено і радісно відповідає:
- Неможу-у-у, де ти бачив щоб козак жиду допомагав...
- А хто ви за національністю?
- А чому ви запитуєте?
- Ну так би відразу і сказали!