Один психоаналітик каже іншому:
- Я за сніданком обмовився ну прямо по Фрейду! Звертаюся до дружини й хочу попросити її передати мені сіль. А замість цього в мене вилетіло: "Ти курва! Ти мені все життя зіпсувала!".
До психоаналітика приходить клієнт. Розташовується на кушетці й... мовчить.
Психоаналітик терпляче чекає. В абсолютній тиші проходить година. Клієнт мовчачи встає, залишає 50 доларів і, попрощавшись, іде. Наступного дня картина повторюється. І так кілька разів... Через тиждень сеансів психоаналітик не витримує:
- Може, розповісте, що вас турбує?
- Дружина, доктор. Вона не замовкає ні на хвилину. А у вас тут так добре.
Тихо...
- Вчора приходила до мене дівка. Приваблива. Я їй так класно дірку прочистив - хвилин сорок пихтів!
(З розмови практикантів-стоматологів).
-Вася, чого ти боїшся в житті?
-Стоматологів та темряви.
-Ну, стоматологів зрозуміло, а темряви чого боятися?
-А знаєш скільки їх в темряві може поховалися!
У кабінеті дантиста пацієнт витягає гаманець.
- Але ви мені сьогодні не повинні платити.
- Я і не збираюся платити. Я просто хочу перерахувати гроші перед тим, як ви дасте мені наркоз.
Табличка в кабінеті дантиста:
"Бог дає нам зуби два рази в житті. А в третій раз за них вже доводиться платити".
Жінка-стоматолог каже пацієнтові, налагоджуючи бормашину:
- А пам'ятаєш, Федько, в школі ти сидів за мною і без кінця колов мене шпилькою?
В стоматологічній поліклініці:
"Якщо Ви лікуєте в нас 32 зуба, 33-й ми Вам лікуємо безкоштовно!".
Після того, як стоматолог Іванов оголосив пацієнтові Петрову рахунок за лікування, останньому довелося також пройти невропатолога, кардіолога та психіатра...
- Кохає, не кохає, кохає, не кохає...
- Лікарю, залиште у спокої мої зуби.
- Мій друг нічого не боїться, тільки жінку у білому!
- Смерть?
- Ні, стоматолога!
Стоматолог виходить з кабінету, де залишився пацієнт, і нервово ходить з одного боку в інший, тереблячи підборіддя. Медсестра:
- Що сталося? Складний випадок?
- Важкий! У клієнта повно грошей, а зуби всі здорові...
Карпати. Свидовецька полонина. На схилі Близниці пасеться отара овець. Над отарою бовваніє постать вівчара. Раптом гірську ідилію перериває дзвінок мобільного телефону. Отара припиняє трапезу і витріщається на вівчара. Той витягає телєфон, вівці починають занепокоєно шушукатися.
- Гальо! - і повертаючись до отари. - А ну тихо, то мене!
- Якщо я телефоную о 3: 00 ночі і мовчу, то це тому що говорити я не в змозі. І не треба мені голосно алло-кати у слухавку, трясця, ви мене лякаєте.
- Алло! Марійка!? Таня, ти чи що? А, Іра! Я тебе одразу впізнала!