По місту йде генерал з донькою. Назустріч лейтенант, відкозиряв, пішов далі. Донька запитує:
- Тато, а хто це?
- Лейтенант, донька.. - поблажливо відповідає батько. Йдуть далі, назустріч капітан, теж козирнув.
- А це хто?
- Капітан.
Далі йдуть, зустрічають полковника, обмінялися привітаннями.
- Ну а це?
- Це, дочко, полковник, - вже шанобливо каже генерал. Через деякий час назустріч йде єфрейтор. П'яний, форма розстебнута, ремінь висить... Пройшов повз, навіть не звернувши уваги.
- А це хто?!
- Єфрейтор... - Відповідає шокований генерал.
- Треба ж! Такий молодий, а вже єфрейтор!...
У сауні троє чоловіків та одна жінка.
Один чоловік пристроївся попереду, другий позаду.
Третій, стомився чекати й каже:
- може кого підмінити?
Дівчина, виймаючи член з рота:
- Мене підміни!
- Знаєте, а мене в дитинстві ставили на стільчик і змушували розповідати віршик. Якщо віршик подобався - мені давали цукерку, якщо ні - стільчик вибивали...
Я у дитинстві спала на двох'ярусному ліжку, причому на другому поверсі.
Тому я абсолютно не боялася монстрів що ховаються під ліжком.
"Якщо прийдуть, - думала я, - то наїдяться сестрою".
Сидить онук на колінах у дідуся і слухає розповіді про війну.
- Піймали нас німці і кажуть:
- Якщо скажете де партизани - відпустимо, а якщо ні - тоді вб'ємо.
- Ну і як все закінчилося? - запитує онук.
- Вбили мене...
Високо в горах хлопчик запитує у грузинського дідуся:
- Дідусь, а скільки тобі років?
- Сто п'ятдесят вісім...
- А п'єш, палиш?!
- Звичайно! А то я так ніколи не здохну.
Сьогодні у крамниці дитячих іграшок бачив діда з онуком. Дід просив продавця підібрати барабан побільше, а то, каже, йому онука на вихідні здали з сопілкою, хоче повернути дитину батькам з барабаном.
- Що ви можете назвати своїм головним досягненням за прожиті дев'яносто вісім років?
- Мабуть, те, що у мене немає ворогів.
- Це прекрасно - не мати жодного ворога!
- Так, пане, я їх усіх пережив.
