Бабусині радості: лавочка важливіша за телевізор
Особливо важко пережити зиму бабусям. Жодний телевізор не замінить їм рідну лавочку біля під'їзду.
Особливо важко пережити зиму бабусям. Жодний телевізор не замінить їм рідну лавочку біля під'їзду.
Зима прийшла, як завжди. Усі чекали, що похолодає, а все взяло та подорожчало.
Падаєш взимку на льоду: у 12 років - смієшся, кидаєшся сніжками у друзів, які теж сміються. в 32 роки - залишаєшся лежати до весни.
Прикро от виходить, весна, літо, осінь - один раз на рік, а зима двічі один раз на початку року, другий раз наприкінці...
Сидять три вампіри у замку і спорять, хто більше крові вип'є. Тут один полетів... вертається і каже:
- Бачите ті дві точки? Це село, я там всіх перекусав.
Другий полетів... Після повернення каже:
- Бачите он там у темряві 5 вогників? Це місто, я там в усіх кров випив!
Третій полетів, повертається закривавлений і каже:
- Бачите он то дерево?
- Ага...
- Ось... а я його не бачив!
Кажуть, що у геніїв в будинку повинен бути безлад. Дивлюся на свою дитину... Гордість розпирає! Ейнштейна виховую!
Зранку потрібно бути особливо обережним. Один неправильний рух і ти знову спиш.
- Дівчино, а можна вас у кіно запросити?
- А чим вам Іспанія не подобається?
- Привіт, давно не спілкувались. Як здоров'я?
- Тобі справді цікаво?
- Ну звісно!
- Почну з аналізів...
- Доброго дня! Перепишіть на мене свою квартиру.
- Що?!
- Ой, вибачте, не з того почав... Чи вірити Ви в Бога?
- Який би ти хотів сувенір із Німеччини?
- BMW.
Інколи так хочеться випити й поплакати... Але з моєю подругою виходить тільки напитися й нареготатися!
На пляжі лежить красива жінка. Йде моряк:
- До цієї гавані я б пришвартувався!
Жінка відмовила. Йде льотчик:
- На цей аеродром я б приземлився!
Відмова. Йде шофер:
- На цьому автодромі я б зробив кілька кіл!
Дама погодилася, запросила його до себе додому. Випили, повечеряли, лягли в ліжко. Водій засинає.
- А як же кілька кіл? - будить жінка шофера.
- А я, коли вип'ю, за кермо не сідаю.
З розповідей Морського Вовка:
- Одного разу мій корабель потрапив в такий густий туман, що власного носа видно не було. Раптово, в момент відчаю, я помітив удалині мерехтливий вогник. Я повернув штурвал і почав правити на світло. Вогник наближався, ставав яскравіше, виразніше, і, нарешті, я зрозумів, що це... кінчик моєї сигарети...
- Ось у тебе чоловік - моряк далекого плавання, ти його бачиш тиждень в році, як ти терпиш-то?
- Тиждень-то?