Служба порятунку в епоху інтернету
- Алло, це служба порятунку?
- Так.
- Допоможіть мені звідси вилізти.
- А ви де?
- В інтернеті.
- Алло, це служба порятунку?
- Так.
- Допоможіть мені звідси вилізти.
- А ви де?
- В інтернеті.
Купили дід з бабою радіо, встромили в розетку. Чекають... Пішов димок...
Дід: - Щось мовчить?
Баба: - Зараз покурять, може що і скажуть.
- Я наварила супчику, йдеш їсти?
- З чого?
- З останніх сил, холєра...
Зранку зробив шість присідань... Так що, якщо побачите в натовпі підтягнутого мужчину, знайте - це я!
Щойно передзвонила комунальникам і попередила їх, що скоро зима. Нехай тільки попробують потім сказати, що сніг випав раптово!
- Дівчино! А давайте сходимо з вами в сауну, помиємося...
- Не піду! Я не така!
- Яка не така? Ви що - не миєтеся?
- Мені начхати, що ти керівник! Встав і пішов звідси!
- Добре, Галино Петрівно, як помиєте - покличте...
Жінки, ніби слабка стать, а як гепнуть дверцятами в машині, то хоч плач...
Сьогодні субота... Колись у цей день я ходив на дискотеку, а тепер пилосос в руки і пішов танцювати по хаті.
Я все ж гадаю, що на Місяці є життя. От Лєнка, полетіла у відпустку на місяць... і повернулась вагітна.
- І чому я в молодості маму не слухала?
- А що вона казала?
- А звідки я знаю? Я ж не слухала!
Галина завжди знала собі ціну. А після 40 вже пішли знижки...
Раніше, коли я не працювала, у мене нічого не було. Тепер робота дала мені багато: приступи агресії, істеричний сміх і нервове сіпання.
З дитинства мрію побачити трьох твapин: сидоpову козу, йошкіного котa і бляху-муху!
Коли вип'єш доброї горілки, таке відчуття як заново народився, повзаєш по землі і не можеш говорити.