Дощ і Штірліц: хто кого?
Штірліц вийшов без парасольки.
- Дощ капає, - подумав Штірліц.
- Сам ти капаєш, - подумав дощ.
Штірліц вийшов без парасольки.
- Дощ капає, - подумав Штірліц.
- Сам ти капаєш, - подумав дощ.
Штірліц вийшов з шинку і хтось боляче вдарив його по потилиці. Обернувшись,
Штірліц побачив, що це був асфальт.
Штірліц вийшов з шинку, впав у калюжу і заснув. Він знав, що
прокинеться за півгодини. То була звичка, вироблена роками.
Штірліц вийшов із кабачка і впав обличчям у бруд заснув.
Через 15 хвилин він прокинеться - спрацює роками вироблений
рефлекс.
Штірліц вийшов із моря і ліг на гальку. Свєтка образилася і пішла.
Штірліц вийшов із моря і з розмаху кинувся на гальку. Галька
не злякалася. Так треба було і вона це знала.
Штірліц вийшов на вулицю і проходячи тротуаром побачив перед
собою велику калюжу.
"Пох#й" - подумав Штірліц.
А виявилося вуха...
Штірліц вийшов назовні. Роза була таємним агентом польської інфанти.
Штірліц дивився на Мюллера з викликом. Мюллер перечитував отриманий з
Штатів виклик і заливався щасливим сміхом.
Штірліц гнав машину на великій швидкості.
- Навіщо ви так женете? - спитав Мюллер.
- А яка російська не любить швидкої їзди?
- Ось ви й попалися, Штірліц! зрадів Мюллер.
- Тільки один не любить, - викрутився Штірліц, - це я.
Штірліц гуляв лісом і побачив у дуплі дуба очі. "Це сова", -
подумав Штірліц.
"Сам ти сова!" - подумав Мюллер.
Штірліц давно не отримував листів з Батьківщини... Знову гейт на Москву
закрили!
Штірліц дав Мюллеру підписку. Мюллер завив від болю.
Штірліц дав підписку Борману. Той жалібно охнув і сів.
Штірліц смикнув двері за ручку - не відчиняється. Розбігся і сильно
штовхнув її ногою - двері не відчинялися. "Зачинено... " - подумав Штірліц.