Штірліц прийшов додому, глухо зачинив усі вікна та двері, опустив світломаскувальні штори, розтопив камін і пустив воду у ванній. Тільки після цього він відімкнув сейф, дістав звідти пляшку горілки та тарілку салату. Пляшку він випив прямо з горла - гвинтом, а потім трохи подумав і тихо впав обличчям у салат. Голос Копеляна за кадром: "Лише один раз на рік, 23 лютого полковник розвідки Максим Максимович Ісаєв дозволяв собі згадати у тому, що він - офіцер Радянської Армії".
Штірліц прийшов на конспіративну квартиру до піаністки. Люди Мюллера стежили за ним і застали його в найгарячішу мить. Штірліц вистрибнув з п'ятого поверху. Міг би загинути, але дивом зачепився за поручні балкона другого поверху. Диво довго хворіло.
Штірліц проводжав пастора Шлага до Швейцарії. Як тільки він допоміг йому пристебнути лижі - пролунав сильний вибух і з-за гори піднялася потворна радіоактивна хмара. - Ідіть на шум електростанції, пасторе, благо тепер її не тільки чути, але й видно! - сказав Штірліц і подумав: "Далеко ж просунулися конкуренти Рунге!".
Штірліц переглядає електронну пошту. Непомітно входить Мюллер. У Штірліца на екрані з'являється безглуздий набір символів. "Шифрування!" - подумав Мюллер. "UUENCODE" - подумав Штірліц.
Штірліц прокинувся у тюремній камері. Він зовсім не пам'ятав, як сюди потрапив, яке сьогодні число і яка у місті влада. Після довгих роздумів він нарешті вирішив, що коли увійде гестапівець, треба буде сказати: "Хайль Гітлер, я - штандартенфюрер СС фон Штірліц", а якщо увійде радянський солдат - представитися: "Я - полковник Ісаєв". У цей момент входить міліціонер та каже: "Ну й нажерлися Ви вчора, товаришу Тихонов".
Штірліц прокидається в камері в'язниці від гострого головного болю. Починає гарячково думати: "Де я? Якщо у німців, тоді я - Штірліц! Якщо у росіян, тоді я - Ісаєв! " Заходить тюремник. - Ох і нализали ви вчора, товаришу Тихонов!
