Моцарт і картини: освіченість на грані абсурду
Не люблю неосвічених людей! Розмірковують про Моцарта, а самі не бачили жодної його картини!
Не люблю неосвічених людей! Розмірковують про Моцарта, а самі не бачили жодної його картини!
Не люблю я гостей: купу посуди помий, в хаті порядок наведи... І це вони навіть ще не прийшли...
Не люблю я після свят виносити сміття. Дзвенить, зараза, дуже...
Не маю особливих претензій до понеділка, але понеділок раз на тиждень - то трохи зачасто...
Немає нічого, більш ситного, ніж перловка. На моїй пам'яті ще ніхто не просив добавки, наїдалися з однієї порції.
Немає нічого ситнішого за вівсянку. Ще ніхто не просив добавки, всі наїдалися однією порцією.
Немає різниці, чи ти закінчив інститут, чи тільки 9 класів. Всі дороги ведуть до Польщі.
Не мовчіть... життя коротке. Багато теж не триндіть, бо стане ще коротше!).
Не могла заснути, почала рахувати вівці. Потім познайомилася з вівчарем, і вже не спала до ранку...
Не можете достукатися до людини? То й не стукайте. Може в неї не всі вдома.
Не можеш зупинити розпі#дяйство? Очоль його!
- Не можна мати все на світі!
- Чому?
- А куди ти це все складатимеш?
Не можна не дооцінювати можливості тупих людей, які збираються в великі групи...
Ненавиджу березень, тому що він завжди ставить переді мною дуже складний вибір: зажаритися в зимовій куртці або замерзнути в весняному пальто.
Ненавиджу гостей! Посуд перемий... Срач прибери... Пляшки та сміття винеси... І це ще вони не прийшли!