Під'їзд, 1 січня, ранок. Запльована, покрита осколками пляшок і розтоптаними бичками підлога. Все це мальовничо покриває конфетті.
Відчиняються двері однієї з квартир. На порозі з'являється щось у спортивному костюмі, з опухлим обличчям і лужками-очками. Окинувши прилеглу територію поглядом і важко зітхнувши, нагинається, ворушить купку бичків, знаходить цілий, закурює і, блаженно затягуючись, прорікає:
- Ех, х-шо...
Відчиняються двері навпроти. У отворі з'являється ще одне щось, чимось невловимо скидається на перше. Ритуал повторюється. Зітхання, пошук бичка та блаженне "Ех"...
Перше Чудо:
- Щеплення...
Друге Чудо:
- Щеплення...
Перше Чудо:
- З новим роком?
Друге Чудо:
- І тя...
Перше Чудо:
- А Нінка твоя ще спить?
Друге Чудо:
- Ти че, ідіот? Нінка - це я!
Перше Чудо:
- А-а-а... Угу... І МІЙ теж спить...
Поставили зайця - завгоспом лісу. Ну під новий рік звірі всі зібралися - треба ялинку нарядити, а заєць не дає ялинку, суворо вже боляче. Ну звірі лисицю підговорили, мовляв ти найхитріша, от і попроси у зайця. Приходить лисиця до зайця:
- Зайчик, сонечко, дай мені ялинку.
- Низзя, млинець.
- Зайчику, ну маленьку...
- Сказав, че низзя і крапка!
- Зайчику, ну можна хоч сосну? Заєць, подумавши...
- Ну добре. Сосні, щоб ніхто не бачив, бери березу та йди...
- Ось тобі подарунок на Новий рік, - каже батько, вручаючи синові гітару.
- Дякую! - дякує сину. - Чекай, а чому вона без струн?
- Не все одразу, синку. Ось навчишся грати, тоді й струни купимо.
Ленка? Ой, а Олену можна? Ленка? Вітання! Це я! Льоне, у вікно виглядала? Здорово, так? Аїда сніжинки язиком ловити! Не жартую. Знаєш, як чудово! Вони тануть, холодненькі... Все, зрозумів: не хочеш. А полетіли сніг із ялинок збивати? Підбігаєш до дерева, стукіт по ньому, все падає, а треба встигнути вбе... Добре, добре, Ленка. Не подобається, я зрозумів. То, може, санчата? У мене є у підвалі. І гірка за два кроки. Хороша гірка. Там зараз... Що? Чому дурниці? Так і здорово, що ми немаленькі!
Уявляєш, дрібниця копошиться, а ми... Так... Так... Дурниці. Звичайно. Просто сиджу один і подумалося, раптом ти... Так, Лєно, а давай у парк сходимо! Там ще ялинку не прибрали. Кажуть, Дід Мороз ходить. Дискотека прямо на вулиці... Ясно. Так, немає настрою. Так може...
Що? Як завжди? Ленка, знову, як завжди? Що? Та ні, я радий, радий. Приходь, звичайно.
Не вигадуй, Льоне, я радий. Чекаю, звичайно... Все приготую... Добре... постараюсь...
І я тебе люблю. Чуєш, Льоне, а після сексу прогуляємося?
Біржа. Торги напередодні Нового року. Зверху вікнами на зал - кімната. Три брокери. Двоє носяться, по три телефонні трубки в руках, кричать: Доводи до двох! бери! Скидай десять і здавай! Чотири вниз!... " Один, мрійливо дивлячись у вікно:
- Сніг падає... Секундна пауза...
- Продавай!".
На автобусній зупинці у Новий рік стоять троє. Один - у туфлях, легкому пальті та капелюсі, інший - у чоботях, зимовому пальті, а третій - у кожусі, на ногах валянки. Той, що в туфлях, махає руками і притупує ногами:
- Ну й мороз! Градусів 40, вірно...
- Сорок не сорок, - каже той, що в чоботях, - а 25 буде.
Чоловік у кожусі:
- Хай буде вам, не більше 10 градусів!