Тост командира: комфорт на борту гарантовано!
Шановні пасажири! Наш екіпаж вітає вас на борту нашого авіалайнера. За ваш комфорт та безпеку командир екіпажу піднімає свій перший тост.
Шановні пасажири! Наш екіпаж вітає вас на борту нашого авіалайнера. За ваш комфорт та безпеку командир екіпажу піднімає свій перший тост.
Караоке, як армія - один кричить, а всі слухають...
Їдальня в армії.
- Чому у суп лаврушку не кладете?
- Пробували - не їдять!
Мій чоловік у шлюбі, наче поранений солдат, мучиться, стогне, але покидати поле бою відмовляється...
Мама однієї дитини наївна і недосвідчена, як новобранець в армії. Мама двох дітей спокійна і впевнена, як дембель. Мама трьох дітей - це СПЕЦНАЗ.
Командир командує солдатам:
- Так! Копати тут, тут і тут! А я поки сходжу, дізнаюся, де треба...
- Ти в армії служив?
- Ні, мене не взяли!
- А чому?
- Бо не знайшли...
Мюллер і Штірліц у спортзалі.
- Цікаво, звідки у вас майка?
- Мені подарувала її мама до дня Червоної Армії, - відповів Штірліц і
подумав, чи не сказав він зайве.
За Фрідріхштрассе у напрямку рейхсканцелярії у новенькій
червоноармійській формі рухався Штірліц. Повз мотоциклами проїхали
гестапівці.
- Рокери, - подумав Штірліц.
- Панк, - подумали гестапівці.
Солдати СС увірвалися на явочну квартиру. Там нікого не було.
Вони й не припускали, що Штірліц лежить на підвіконні, замаскований
під самотній недопалок.
Штірліц викрав у Бормана важливі папери і пішов фотографувати
їх у туалет. Раптом в унітазі з'являється Борман:
- Штірліц, ви оточені. Зі мною тисяча солдатів.
- А зі мною техніка, - сказав Штірліц, смикаючи мотузку.
Штірліц їхав Берліном і помітив на розі Фрідріхсштрассе людину
у довгостатевій червоноармійській шинелі та будьонівці, що ліниво рубав
перехожих шашкою зразка 1911 року.
- Зв'язковий, - сказав Штірліц.
Штірліц прийшов додому, глухо зачинив усі вікна та двері, опустив
світломаскувальні штори, розтопив камін і пустив воду у ванній. Тільки
після цього він відімкнув сейф, дістав звідти пляшку горілки та тарілку салату.
Пляшку він випив прямо з горла - гвинтом, а потім трохи подумав і тихо
впав обличчям у салат. Голос Копеляна за кадром: "Лише один раз на рік, 23
лютого полковник розвідки Максим Максимович Ісаєв дозволяв собі
згадати у тому, що він - офіцер Радянської Армії".
Штірліц прокинувся у тюремній камері. Він зовсім не пам'ятав, як сюди потрапив,
яке сьогодні число і яка у місті влада. Після довгих роздумів він
нарешті вирішив, що коли увійде гестапівець, треба буде сказати: "Хайль Гітлер,
я - штандартенфюрер СС фон Штірліц", а якщо увійде радянський солдат -
представитися: "Я - полковник Ісаєв". У цей момент входить міліціонер та
каже: "Ну й нажерлися Ви вчора, товаришу Тихонов".
Штірліц часто заходив у кафе "Елегант". І сьогодні він не
змінив свою звичку. Але замовив собі тарілку манної каші. Коли її
принесли і поставили перед ним, Штірліц нахилився і опустив у
тарілку свою голову: "Ось напився, фашисте", - думали відвідувачі.
Ніхто не знав, що так Штірліц відзначає День Червоної Армії.