Страх і байдужість: український парадокс життя
Ми така нація, що нам спочатку трохи страшно, а потім вже пох#й... а коли нам пох#й, то страшно всім!
Ми така нація, що нам спочатку трохи страшно, а потім вже пох#й... а коли нам пох#й, то страшно всім!
Ми, українці, гостинні люди! Які гості такі й гостинці!
Ми, українці - добрі та миролюбні люди, але наша доброта закінчується там, де починається московитське нахабство.
Ми - цивілізовані люди. Ми запалюватимемо свічки також і на честь загиблих військових росіян. Проте вставлятимемо їх у святкові торти.
Миші плакали, кололися, але продовжували жерти кактус...
росіяни плакали, помирали, але продовжували їхати до Чорнобаївки...
Миші хоч наїлися...
Ми їх вже майже сто тисяч поклали, а вони продовжують лізти до нас зі своєю любов'ю. Оце так кохання до нестями...
Можна безкінечно дивитися, як тече вода, як горить вогонь, а тепер ще й на те, як палають російські танки та БМП.
- Можна вічно дивитися на те, як тече вода, як горить вогонь...
-... і як українці гатять русню!
- Можна у вас Ігри престолів подивитися?
- Ви звідки?
- Україна
- Вам нудно буде.
Москаль повітряний парад відмінив, сказав... погода не та. А може вже літати нема на чому? Слава Україні!
Москаль це брехлива, нахабна, безпринципна, і цинічна тварюка з шовіністичною манією величі, яка пишається тим, що постійно у всіх все краде.
Москаль - це не житель росії. Це та падлюка, яка живе на Україні і йому все не подобається: ні їжа, ні мова, ні наші вродливі жінки. Але ж і до росії ця тварюка їхати не хоче!
Москаль, як картопля... Сам себе не закопає.
Москалі ви ще не мали справи із українськими жінками! Українські чоловіки їх самі бояться!
Москалі помирають в Україні на годину раніше ніж вдома... Він о 12: 00 виїхав і тут об 11: 40 здох. Прямий портал в пекло.