Літак піднявся у небо. Голос старшого пілота: - Шановні пасажири... Ох ти ж... ой, йой... Капець... І тиша. Всі в шоці оглядаються в пошуках небезпеки. Знову голос старшого пілота: - Шановні пасажири, все в порядку. Це стюардеса випадково вилила на мене каву. Бачили б ви, як тепер виглядають мої білі штани спереду... Один з пасажирів, крізь зуби: - Мабуть так само як мої ззаду...
Пасажир звертається до стюардеси: - Чи не можна у вас попросити парашут? - Ми парашутів не видаємо! - Але ж на кораблі дають рятувальні жилети? - Ми з вами не в морі... - Мені здається, що людей, які вміють плавати все ж таки більше, ніж тих, що вміють літати!
Пасажири сідають у повністю автоматизований літак. Невеликий розбіг, і літак у повітрі. З динаміка м'який голос бажає їм приємного польоту. - Як ви знаєте, надзвукова швидкість літака така, що ми прибудемо у пункт призначення усього лише за 15 хвилин. Управління повністю автоматизовано, системи працюють без жодного втручання з боку пілота, штурмана або стюардес. Не турбуйтеся, ніщо не вийде з ладу... не вийде з ладу... не вийде з ладу... не вийде з ладу...
Почувши оплески в салоні після посадки авіалайнера, розчулений командир екіпажу негайно підняв літак в небо і виконав на біс петлю Нестерова, бочку і інші фігури вищого пілотажу.
Стюардеса: - Ну чого кричите? Це просто повітряна яма! Заспокойтесь! Відпусти крісло! Відпусти! Все закінчилось, все нормально! Сядь і дихай глибше! А з тобою що? Наробив в штани, нічого, буває! Зараз принесуть нові штани! Заспокоїлись? Ну і добре, іду подивлюся, як там пасажири...
У літаку дуже скромний молодий чоловік ніяк не наважується заговорити з милою сусідкою. Нарешті, зібравшись з силами, він каже: - Вибачте, а ви теж летите цим літаком?