Штірліц та його музичні уподобання в Берліні
Першого травня 1945 року Штірліц при всіх орденах та медалях
йде по палаючому Берліну. Повз нього на мотоциклах мчать
есесівці. "Металіст", - вирішили есесівці. "Рокери", - вирішив
Штірліц.
Першого травня 1945 року Штірліц при всіх орденах та медалях
йде по палаючому Берліну. Повз нього на мотоциклах мчать
есесівці. "Металіст", - вирішили есесівці. "Рокери", - вирішив
Штірліц.
Лист із Центру до Штірліца не дійшов. Він перечитав його ще раз - усе
і не дійшло.
За Фрідріхштрассе у напрямку рейхсканцелярії у новенькій
червоноармійській формі рухався Штірліц. Повз мотоциклами проїхали
гестапівці.
- Рокери, - подумав Штірліц.
- Панк, - подумали гестапівці.
У великі свята Штірліц діставав із сейфа гармошку, пляшку горілки і
гранований стакан, наливав сто п'ятдесят грамів, випивав і потім хвилин
п'ятнадцять грав на гармошці. Якось, коли йому захотілося згадати Батьківщину,
він не виявив у сейфі ні гармошки, ні горілки. Штірліц зателефонував Мюллеру:
- Це ваша робота?
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви по Батьківщині тужите.
Головною вулицею Берліна Унтер діч Лінден йшов майор
Штірліц. У ширинці його чорних есесівських штанів виднілися яскраво-
червоні труси. Назустріч йшов Борман.
- Штірліц. Схаменіться, що з вами? Застебніть штани.
По наближенні Штірліца рядовий схопився, віддав честь і сказав:
- Пане штандартенфюрер Штірліц, дозвольте доповісти...
- Доповідайте, - сказав Штірліц, махнув рукою і пішов далі.
Він і сам не любив, коли йому заважали справляти потребу...
Підійшовши до лісу, Штірліц побачив блакитні ялинки. Але коли він піді-
йшов ближче, то побачив, що блакитні не так їли, як пили.
Пізній Берлінський вечір. Штірліц прямує на явочну квартиру
російської розвідниці Кет через парк Шаріте.
Раптом над його головою лунають глухі удари по дереву.
"Дятел... " - подумав Штірліц.
"Сам ти дятел!" - образився Мюллер.
Після чергового сеансу зв'язку Штірліц пострибав босими ногами по
панелі рації:
- Нехай тепер люди Мюллера відшукають людину з такими відбитками
пальців! - зловтішно подумав радянський розвідник.
Останній. З вікна дуло. Штірліц підійшов до вікна. Дуло не зникло.
Походить Штірліц до продавця і запитує:
- Чому яйця?
- По три.
- Сам потрій! - не розгубився Штірліц.
Зрадницьки хруснули дошки сортира... Ще ніколи Штірліц не був так близький до провалу.
При обшуку у Штірліца знайшли три автомати ППШ, ящик патронів до них,
радіопередавач, бочку самогону та радистку Кет... На запитання, де він усе
це взяв. Штірліц незворушно відповів:
- Знайшов на вулиці!
Приходить якось Гітлер на нараду, а поперек кімнати стоїть величезний
залізний ящик. Гітлер запитує у Мюллера:
- Це що таке?
- А це Штірліц встановив новітнє радянське комп'ютерне мініатюрне
підслуховуючий пристрій, - пояснив Мюллер.
- А чого ж ви його не витягнете звідси, якщо вже виявили? - розкричався
Гітлер.
- Ми б, мій фюрер, із задоволенням! Тільки його ніхто підняти не може, -
відповів Мюллер.
Прогулюючись лісом, Штірліц зазирнув у дупло. На нього дивилися чиїсь очі.
- Дятел, - подумав Штірліц.
- Сам ти дятел, - подумав Мюллер.