Прокинувшись, Штірліц згадав, що вчора на прийомі у Мюллера
він наговорив зайвого. Вирішивши з'ясувати всі разом, він увійшов до
кабінет і запитав:
- Мюллер, Ви здогадалися, що я - російський агент?
- Ні, - зізнався Мюллер.
- Ну, слава богу, - сказав Штірліц і зі спокійною душею пішов.
додому.
Проходячи по Квітковій вулиці, Штірліц побачив шістдесят два
праски розставлені в шаховому порядку. Він одразу зрозумів, що
явочну квартиру радянського розвідника провалено.
Прямо в очі Штірліцу вдарив яскравий промінь ліхтарика.
- Стежать, - подумав Штірліц.
Куля влучила Штірліцу в голову. "Розривна, " - розкинувши
мізками, здогадався Штірліц.
Рейхсканцелярія. Йде нарада фашистських бонз. Присутня
Штірліц. У той момент, коли присутні схилилися над розкритою
на столі картою, Штірліц нечутно висморкався в фіранку. Голос
Копеляна за кадром: "Штірліц, звичайно ж, знав, що так робити не
заведено і тому дуже небезпечно. Але йому хотілося дуже хотілося тут, у
самому фашистському лігві, хоч хвилинку побути самим собою".
Російська радистка довела Штірліца до екстазу. Вони любили відвідувати це кафе.
Побачення проходило у кафе. Навпаки, через п'ять столиків від Штірліца,
сиділа його дружина і безмовно дивилася на чоловіка сумними, млосними очима.
Штірліц же хвистав горілку склянку за склянкою, корчив дружині пики,
показував мову і грайливо щипав офіціанток. За стільки років спільного життя
він вперше зміг відв'язатись і відчути себе самим собою.
Якось сидить шеф Гестапо Мюллер на березі з вудкою і ловить рибу.
Година минає, інша - не клює. І тут підходить Штірліц. Закидає вудку
і починає витягувати одну здоровенну рибку за іншою. А у тата
Мюллера, як і раніше. Дивився він, він дивився на свій поплавок і нарешті не
витерпів:
- Штірліц, а на що ви ловите?
- Уся справа не в тому, на що ловити, а як. Зняли б ви, чи що, свою
форму, групенфюрер...
Сидять Мюллер зі Штірліцем у підвалах ГЕСТАПО, квасять, як це
у нас прийнято (тобто п'ють квас). Можливо, навіть закушують. Зна-
іменитим "кисленьким яблучком". Один другому:
- Ну що, підемо дівчаток знімемо?
- Та гаразд, нехай до ранку повисять...
Сніг давно стояв. Штірліц виразно чув скрип дерева про
асфальт. Пастор Шлаг на лижах повертався зі Швейцарії.
Радянські літаки бомбили Берлін. Бомбили нещадно, але обережно:
кожен льотчик розумів - там Штірліц.
Солдати СС увірвалися на явочну квартиру. Там нікого не було.
Вони й не припускали, що Штірліц лежить на підвіконні, замаскований
під самотній недопалок.
Зійшов сніг. Штірліц сидів у себе в кабінеті. Почувши скрегіт дерева
по асфальту, він підійшов до вікна і побачив пастора Шлага, що повертається з
Швейцарії.
Сталін присвоїв Штірліцу звання Героя Радянського Союзу і преміював ящиком
добірної "магаданської" тушонки, з гравіюванням на банках:
"Made in Magadan. Special for shtandartenfurer SS fon Shtirlitz".
Телеграма Штірліцу від Плейшнера: "Де обіцяний батут?".