Штірліц заходить до кабінету Мюллера, дивиться, Мюллер сидить у
фуфайка і грає на балалайці.
- Группенфюрер, що з вами? - здивувався Штірліц.
- Повноті вам, Штірліц, не ви один за Батьківщиною сумуєте.
Штірліц заходить у кафе, замовляє філіжанку кави.
Коли він п'є, до нього підходить офіціант:
- Штірліц, по-моєму Ви російський шпигун!
- З чого ви взяли?
- Коли Ви розмішували цукор, двічі брязнули ложечкою.
Штірліц дістає пістолет, вбиває офіціанта, йде до іншого кафе.
Акуратно розмішує цукор.
Коли він п'є, до нього підходить офіціант:
- Штірліц, по-моєму Ви російський шпигун!
- З чого ви взяли?
- Коли Ви п'єте каву, Ви ложечку не виймаєте з філіжанки.
Штірліц дістає пістолет, вбиває офіціанта, йде до іншого кафе.
Акуратно розмішує цукор.
Виймає ложечку, кладе на блюдечко.
Коли він п'є, до нього підходить офіціант:
- Штірліц, по-моєму Ви російський шпигун!
- З чого ви взяли?
- Коли Ви п'єте каву, Ви праве око закриваєте,
ніби у Вас у філіжанці ложечка...
Штірліц зайшов до кабінету Мюллера і сказав:
"Герр Мюллер, ви не хотіли б стати агентом
червоної розвідки? Вам непогано заплатять".
Мюллер з обуренням відмовився. Тоді, вже
виходячи з кімнати, Штірліц запитав:
"Группенфюрер, у вас немає таблеток від головної
болю?". Штірліц знав, що з розмови запо-
проходить остання фраза.
Штірліц зайшов у кабінет до Кальтенбруннера і відкинув копита.
- Ви б тут ще роги накидали! - сказав шеф гестапо, скривившись.
Штірліц зайшов у кафе "Елефант" і довбанув шампанського. Шампанський
впав.
Штірліц зайшов до кімнати, відкрив сейф і взяв записку Мюллера. Мюллер верещав і чинив опір.
Штірліц зайшов у ліс і побачив - блакитні ялинки.
Він придивився і помітив, що вони не лише їли, а й пили.
Штірліц зайшов у рейхсканцелярію і побачив, що вся верхівка вермахту
ірже.
- Що трапилося?
- Так Борман анекдот почув.
- Смішний?
- Не знаємо.
- А що ж тоді іржете?
- Та він його починає зі слів: "Заходжу це я до перукарні... ".
Штірліц зайшов у свій улюблений кабачок, сів за столик, випив
залпом склянку горілки і тицьнув обличчям у тарілку із салатом.
Голос Копеляна за кадром:
- До виходу на зв'язок залишалося десять хвилин, і він міг дозволити
собі розслабитися.
Штірліц зайшов у свій під'їзд. На стіні було написано: "Штірліц -
російський шпигун! Штірліца це зачепило.
Наступного дня на стіні було написано: "Штірліц - російська
розвідник! ".
Штірліц зайшов до їдальні. Замовив гречану кашу та каву.
Чистих виделок та ложок не було. Довелося їсти руками. За
довгий час
Штірліц вперше відчув себе радянським офіцером.
Штірліц зайшов до Мюллера. Мюллер сидів на столі і грав на балалайці.
Штірліц здивовано глянув.
- Не дивуйтесь, Штірліце, не одного вас замучала ностальгія, - сказав Мюллер.
Штірліц знав напевно. Але Наверняк не знав Штірліца.
Штірліц знав, що війна закінчилася, але не знав тільки де.
Штірліц та Василь Іванович їдуть машиною. Раптом їх обганяє
гестапівська машина та гальмує. Вискакують гестапівці,
витягують Штірліца з машини і починають бити. Потім посвітили
ліхтариком: "Е, це не той!" Начальник дав чоботом Штірліцу по
обличчя, і вони поїхали. Штірліц підвівся, сів за кермо. Запитує у
Василя Івановича:
- Номер запам'ятав?
- запам'ятав.
- Який?
- Сорок третій.