Штірліц та Василь Іванович потрапили в полон до німців. Їх кинули до камери. Спочатку прийшли за Чапаєвим та вимагали відкрити військову таємницю. Били, били, та він мовчав. Тоді його притягли назад у камеру. Штірліц побачив його і жахнувся. А Василь Іванович каже: - Я ж просив: давай запишемо. А ти все своє - запам'ятаємо; запам'ятаємо!
Штірліц і Мюллер засмагають на пляжі. На Штірліці червоні з серпом і молотом плавки, на Мюллер - чорні зі свастикою. Мюллер запитує: - Звідки у вас такі гарні плавки? Штірліц відповідає: - А мені їхня дружина подарувала на 23 лютого. І тут же схаменувся: "А чи не сказав я чогось зайвого?".
Штірліц і Мюллер йшли вщент п'яні Квітковою вулицею. - Мюллер, ви що, ніколи не були в Берні? - Ну, грубо кажучи, не бував... - Ми з вами йдемо Бернебасівською!
Штірліц іде коридором, назустріч йому Борман, широко розставивши руки. "Треба прорватися", - подумав Штірліц і, збивши з ніг Бормана, зник. "Чорт!" - подумав Борман. - П'яте скло до кабінету донести не дають!".
Штірліц якось вирішив розіграти Мюллера на 1 квітня. - Мюллер, а ви знаєте, що я - російський розвідник? - Не знаю! - у свою чергу, розіграв Мюллер Штірліца.