Штірліц і його улюблене катування Мюллера
Штірліц стояв на своєму. Це було улюблене катування
Мюллер.
Штірліц стояв на своєму. Це було улюблене катування
Мюллер.
Мюллер:
- Відповідайте, Штірліц, де Ви були у 1938 році? - З Вами, шеф, у республіканській Іспанії.
- А 1928 року?
- З Вами, на КВЖД.
- Ну а 1918 року?
- Василю Івановичу! Ти?
- Я, Петька!
Штірліц вистрілив впритул. Упор упав горілиць. Сніг посунулася.
На галявині біля багаття сиділи люди. "Кастрати", - подумав Штірліц.
Пролунав постріл. За свистом вітру в голові Штірліц зрозумів, що поранення наскрізне.
- Добре клює в цьому озері?
- Клює? Я маю ховатися за дерево, щоб риби мене не розірвали, коли я насаджую черв'яка на гачок.
- Скажи, чи можна переходити дорогу на червоне світло?
- Можна, але треба підняти руки, щоб у морзі могли легко зняти сорочку.
До Штірліца не дійшов лист із центру. Він перечитав ще раз, але все одно не дійшло.
Мені дуже подобається героїня роману Льва Толстого "Війна та мир", особливо коли вона танцює на балу зі Штірліцем.
Щодня Штірліц, приходячи додому, відкривав сейф, діставав звідти
гармошку, пляшку горілки та стопку. Наливав сто грам, випивав і дві
хвилини грав на гармошці. Потім клав це все на місце та закривав сейф.
Якось він прийшов додому, відкрив сейф і нічого там не виявив. Штірліц
зателефонував Мюллеру:
- Це ви, Штірліц?
- Так.
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви за Батьківщиною сумуєте.
Штірліц четвертий день гнав по московській кільцевій і ставив собі
питання: "Блядь! Де ж Кремль?".
Штірліц передав термінове шифрування в центр. За годину йому дзвонить
Шелленберг:
- Штірліц, перестаньте у своїх шифровках називати Мюллера цапом!
Якось незручно. Адже їх теж перехоплює.
"Так, швидко закінчуються миті весни", - думав Штірліц, сімнадцятий раз злазячи з радистки Кет.
"Якщо і далі в тому ж дусі - він виявиться в Берні досить
швидко", - думав Штірліц, дивлячись на швидко віддаляється з лавиною
пастери.
"Колись у мене буде генеральська дача, майже така сама", - поз-
волів собі іноді помріяти Штірліц, дивлячись на свій будинок у берлінському
передмістя.