Одеські анекдоти

Дві одеситки: - Роза, як тобі подобається моя нова сукня? - Вибач, Сара, я поспішаю, мені зараз не до скандалів!

Одеса, 3 година ночі. У квартирі Рабиновича лунає телефонний дзвінок: - Аллі, це квартира Цибулько? Сонний Рабинович відповідає: - Ви й уявити собі не можете, наскільки глибоко помиляєтеся.

Ізя та Абрам посварилися. Абрам, проходячи повз будинок Ізі та помітивши що останній сидить біля вікна: - Подивіться на цього виродка - ще красується перед вікном. Маючи таку пику, краще б вже дупу виставив - було б пристойніше! - Вже пробував, тоді всі перехожі одразу запитують: "Абрам, що це ви робите там у Ізі вдома, ви ж з ним посварилися?".

До одеситу підходить приїжджий з валізою: - Скажіть, якщо я піду цією вулицею, там буде залізничний вокзал? - Знаєте, він там буде, навіть якщо ви туди не підете!

- Мама, Льова мені вчора сказав, що я сама інтелігентна дівчина у Одесі. Може варто запросити його додому? - Ні в якому разі, дурепа! Нехай він продовжує так думати.

Одеса. Сват приводить нареченого у дім нареченої. Поки вони чекають появи сім'ї, сват пошепки каже: - Тут ви-таки маєте пристойний будинок! Ви бачите це срібло, кришталь, фарфор майсенський? - А хто мені доведе, що вони не позичили все це у сусідів? - Годі! Який дурень стане їм позичати!

Моню, шановній, вітаю, скільки років вже не бачилися! Може, по чарочці коньяку за мій рахунок? - А чому б й ні?! - Ну то, ні, так ні!

У одеського кравця: - Семен Абрамович, Бог за сім днів створив світ, а ви цілий місяць шили штани! - Парубче, та ви подивіться на цей світ... та на ці штани!

Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів. "Тук-тук", - лунають кроки. Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень. "Тук-тук", - людина проходить поруч та подає жебракові двадцять копійок. - Зачекайте, зачекайте, - гукає його сліпий. - Скажіть, що відбувається? Раніше ви мені подавали 10 гривень. - Розумієте, я одружився і тепер не можу витрачати так багато на милостиню. - Цікава справа. Він, бачте, одружився, а я що, повинен утримувати його сім'ю?!

Зустрілися дві одеситки: - Послухай, Мара, купи в мене новий диван. - Та ти що? Ти ж його так довго шукала, стільки переплатила... - Розумієш, не можу навіть на нього дивитися... Я на ньому зрадила своєму чоловікові... - Ех, голубонько! Якби я продавала усі меблі, на яких я зраджувала своєму чоловікові, в мене б вже давно одна люстра залишилася!

Одесит обізвав одну жінку коровою. Та подала до суду за образу особистості. Суд присудив обвинуваченому публічне вибачення прямо у залі суду. - Пане суддя, - запитує засуджений, - а якби я на корову сказав: 'мадам' мені б нічого за це не було? - Ну, звичайно, ні! - У такому разі: Вибачте, мадам!

- Дивіться-но, ви пошили мені з одного відрізу й костюм і жилетку, а у Парижі мені казали, що на жилетку бракуватиме тканини, тому що я, мовляв, велика людина. - Це ви у Парижі - великий чоловік, а у нас у Одесі ви - поц. Картуза міряти будете?

Одесити: - Скажіть, будь ласка, і де ви шили свій костюм? - У Парижі. - Це далеко від Одеси? - Це 3 тисяч кілометрів. - Дивіться, така глухомань, і як шиють!

- Рабинович! У вас є розміняти сто доларів? - Ні, але дякую за комплімент!

- Зіновій Романович, ви вже вирішили, як ви будете зустрічати новий рік? - Ну, якщо Бог дасть, зберу усіх своїх родичів... - А якщо Бог не дасть? - Якщо Бог не дасть, то вони зберуться навколо мене...