Одеські анекдоти

- Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку? - Ну, напевно, для того, щоб він міг хоч комусь вдома сказати: "Закрий рота та не гавкай!".

- Мойша, цей крем, який ваша дружина весь час купує у аптеці - це що, засіб для обличчя? - Ні, це засіб від вагітності. -? - Увечері вона маже їм обличчя, до неї потім страшно підійти!

На ринку. - Ну, і скільки коштує ваша коняка? - Яка коня, я продаю курку, куди ви дивитеся! - Я дивлюся правильно, я дивлюся на ціну.

Летить літак Одеса-Москва. Починає падати над Чорним морем, виходить стюардеса і каже шановні пасажири, пристебніть ремені, наш літак експерементальний зараз ми нирнем у море, перевіримо герметичність нашого літака, виринем, і полетимо далі! Отже літак потонув, але тут спливають два одесита, і один іншому каже: "Жора, щось я не зрозумів жарту, шо всі таки полетіли, а ми залишилися?".

В одеській школі вчитель каже дітям: - Діти, беріть приклад з Петренка. Він ніби й українець, а вчиться непогано.

Вирішили відкрити у Одесі будинок розпусти. Запросили до міськкому тітку Песю з Молдаванки, відому у дореволюційній Одесі бандершу, та пропонують їй очолити нову установу. Обіцяють їй усілякі блага. - Ні, - каже тітка Песя, - знаю я ваші порядки. Десять ліжок - для міськкому, десять ліжок - для обкому, органам - за потребою. Навесні ви будете моїх дівчат тягати до колгоспу на посівну, восени - на жнива. А тітка Песя лягай та виконуй план...

- Алло, це Одеса? - А ви як думаєте? - Алло, це Рабинович? - А що? - Ви знаєте, що в Нью-Йорку помер Ваш дядько? - І що усе мені? - Ви знаєте, скільки в нього було боргів? - Послухайте, куди ви телефонуєте?

Їдуть поїздом два одесити. Разом з ними сивий, скуйовджений старий. Виходить він кудись, один сусід запитує іншого: - А це хто. - Ти що, це ж Альберт Ейнштейн. - Ну і що? - Так він же нобелівський лауреат, теорію відносності винайшов. - А це що таке? - Ну, припустимо, дві волосини на голові, це багато? - Ні. - А в супі? - Ну, в супі... - Ось, все відносно. Помовчав-помовчав чоловік і видає: - І з цим приколом він зібрався до Одеси?

- Ізя, і хто придумав святкувати це 8 Березня?! - Я знаю... Такі собі Клара Цеткін й Роза Люксембург... - І навіщо їм це було потрібно? - Я так собі думаю, що вони торгували квітами...

Одеське таксі. Водій відчайдушно лихачить. Сара робить йому зауваження: - Водію, ви б не могли їхати обережніше? Мене вдома чекають 8 дітей! - Ха! І ви кажете мені про обережність?

Зустрічаються дві одеситки. - Сара, як ти можеш так зраджувати своєму чоловікові? - Як усі. А що, ти знаєш інший шлях?

Зустрічаються 2 одесити: - Семене, ти мені 50 гривень винен. - Гаразд, запиши на мій рахунок. - Добре, додам до них ще 100 баксів. - За що сто баксів? - За відкриття рахунку.

На привозі: Пані! Ну що ви цю ковбасу мнете та мнете, й не купуєте? Ну не стане вона ні твердіше, ні довше.

Урок української мови в одеській школі. Вчитель: - Сьогодні ми вивчаємо ступені порівняння прикметників. Щоб було ясно, я відразу наведу приклади. Беремо слово "добре". Вищий ступінь - "краще ", найвищий ступінь - "дуже добре ", і ступінь, який ні з чим не зрівняється - "щоб я так жив! " Зрозуміло? Тоді візьми, Моня, слово "погано" і зроби з ним те ж саме! - Гірше. - Чудово! Давай найвищий ступінь. - Дуже погано. - Чудово! Ну, і остання ступінь? - Щоб ви так жили!

Два одесити тихенько розмовляють у залі суду. - Моня, ти мені можеш пояснити, чому під час оголошення вироку потрібно стояти? - Бо після цього таки доведеться довго сидіти...