"Скільки вам років, лікарю?" - запитала мене маленька дівчинка перед операцією.
"52", - відповів я.
"Ого, я б не хотіла бути такою старою", - сказала вона.
"Не хвилюйся, - посміхнувся я, - ти не будеш".
Лікар хворому:
- Тепер ці ліки ви будете приймати до кінця життя.
- І поки я буду їх приймати, я буду жити?
- Ні. Поки ви будете жити, ви будете їх приймати.
Прийняли за ідіота лікаря-нарколога Шмітта Іллю Олександровича його колеги.
І навіть помістили його до божевільні.
Керуючись міркуваннями медичної етики, Ілля Олександрович не став оскаржувати помилковий діагноз колег...
Він дочекався, коли всі лягли спати і продемонстрував невдалим ескулапам різницю між ідіотом і шизофреніком-серійним вбивцею, схильним до садизму.
В операційній. Вже все готово до складної хірургічної операції, пацієнт лежить, заходить хірург.
Пацієнт дивиться, і каже хірургові:
- Лікарю, здається десь я вас раніше бачив.
Анестезіолог вже вводить пацієнта в глибокий наркоз.
Хірург надягає рукавички і встигає відповісти:
- Так, так, пам'ятаю, пам'ятаю... Я вас одразу впізнав. Це ви тоді на "Петрівці" мене обдурили і продали диплом в два рази дорожче його ринкової вартості.
Розмовляють два старих лікаря:
- У мене був хворий, який за всіма прогнозами повинен був померти ще десять років тому, а він все ще живе.
- Так так буває. Це ще раз доводить, що коли хворий дійсно хоче жити, то медицина безсила.