Анекдоти про соціальні мережі

Фейсбук - як холодильник! Знаєш, що там нічого нового немає, а все одно кожні десять хвилин туди лізеш...

Найбільша соціальна мережа, яка об'єднує людей не дивлячись на расу, конфесію і політичні погляди - є каналізаційна мережа.

На капоті машини надряпано: - Іване, зайди в фейсбук (Галя). - Галя більше так не роби (Іван). - Галя і Іван ви покійники (господар машини).

Вирішила зранку зайнятися бігом... Добігла до кухні, зробила каву, сиджу, бігаю очима по фейсбуку... І відчуваю, що спорт це моє!

- А все-таки класно ми вчора погуділи?! - Ага, класно! Після такого класно тільки хочеться поміняти сімку, прізвище, видалитись з фейсбуку і взагалі поїхати жити в інше місто...

Відключили інтернет, пішов зняв гірлянди з балкону...

Знайомство в мережі: - Hi! Where are you from? - Hi! I'm from Ukraine. And you? - I'm from France. - Pizdysh. - Chesne slovo.

Приказка нашого часу: Сім разів перевір - один раз відправ.

Не розумію, як можна не любити Фейсбук?! Сюди можна зайти, висловити свою думку, якої ніхто не питав... І тобі легше, і іншим пофіг!

Літом 1989 року, я пасла корову в колгоспній кукурудзі. Приїхав агроном і корову забрали в колгосп. Пишу це тепер, бо тоді інтернету не було.

Не має нічого стабільнішого, ніж моя родичка, з картинками на вайбер о 6 ранку на кожне свято.

У вайбер-чаті: - Електрику дали! - Файно електрику).

Не розумію, як можна не любити соцмережі?! Тут можна виказати свою думку, яку ніхто не запитує - і тобі легше і всім п@хер.

Кажуть, ранок починається з кави, але ж ми то знаємо, що ранок починається з соціальних мереж).

Вмираюча бабуся кличе внучку і каже: - Внучечка я заповідаю тобі ферму, там три будинки, десять машин, тисяча курок, дві тисячі свиней, дві крамниці. Це тобі все! - Бабуся, а де ця ферма? - У фейсбуці, внучечко, у фейсбуці!