Анекдоти про Штірліца

Мюллер викликав до себе Штірліца. - Дружище, я хотів би, щоб ви відповіли мені на одне запитання: скільки буде двічі по два? Голос Копеляна за кадром: - Штірліц знав, скільки буде двічі по два, йому про це повідомили з Центру. Але він не знав чи здогадується про це Мюллер?

Мюллер викликав до себе Холтоффа. - Холтофф, - сказав Мюллер. - Мені потрібні докази проти Штірліца. - Але, чорт забирай, як їх добути? - Хе-хе, друже, ви підкрадетесь до нього ззаду і посуньте у вухо. Якщо він - російський, він обов'язково не витримає і вилаятиметься матом. Холтофф вибрав момент, коли в коридорі управління зібралися Штірліц, Борман, Кальтенбруннер, підкрався ззаду і несподівано вдарив Штірліца по голові. Від несподіванки не розібравшись, звідки завдано удару, Штірліц з криком "Ах ти, суко!" завдав удару Борману. "Мати твою!" - заволав Борман і вдарив Кальтенбруннера ногою в пах. "Рязанські не здаються!" - заволав Кальтенбруннер і виконав лезгинку на спині Холтоффа. - Та ви що, братики! Охренелі? поцікавився, що вийшов з кабінету Мюллер.

Мюллер викликав Штірліца і запитав: - Штірліц, скільки буде двічі по два? Голос за кадром Копеляна: "Штірліц знав скільки буде двічі по два, йому про це недавно сказав Шелленберг, але він не знав, чи знає про це Мюллер.

Мюллер викликав Штірліца і запитав: - Штірліц, де ми з Вами могли раніше зустрічатися? - Може бути в Іспанії в-му? - Ні, Штірліц, раніше. - Може бути в Китаї двадцятих? - Ні, Штірліц, ще раніше. - Не знаю. - Ну що ж ти, Петько! - Василю Івановичу!

Мюллер викликав Штірліца і каже: - Поки ви мені не скажете, чому ваш паспорт пахне російською горілкою, я триматиму вас у камері. Штірліц думає день, другий, третій. На четвертий день він приходить і каже: - Коли Кальтенбрунер ставив на мої документи друк, він робив так - ха! (Зображує видих Кальтенбруннера).

Мюллер виглянув з вікна і побачив Штірліца: - Куди це він іде? - подумав Мюллер. - Не твоя собача справа, - подумав Штірліц.

Мюллер увірвався до кабінету в той момент, коли Штірліц читав шифрування із центру. Але Мюллер, не звернувши на Штірліца увагу, схопив зі столу газету і вибіг із кімнати. "Пронесло", - подумав Штірліц. "Що б тебе так пронесло", - подумав Мюллер.

Мюллер Штірліцу: - Ви знаєте, Штірліц, у мене для вас дві новини: одна погана та одна дуже погана. З якого почати? - Ну, мабуть, з поганою... - Російська радистка все розповіла! - А дуже погана новина? - Розповіла не нам, а вашій дружині!

Мюллер - Шелленберг: - Штірліц - радянський розвідник. Будемо його викривати. Ти устань за дверима. Він увійде - бий його поленом по голові. Якщо російська, матом лаятиметься. Штірліц входить, Шелленберг б'є його поленом. Штірліц: - Ах твою матір! Мюллер: - У, блядь! Шелленберг: - Тихіше, товариші, тихіше. Німці довкола!

Мюллер: - Штірліц, на дупі Єви Браун виявлено відбитки ваших пальці. Як ви це поясните? Штірліц: - Я поясню. А як ви поясните, як ви там їх знайшли? Мюллер: - Я завжди шкодував, Штірліц, що ви працюєте не в мене.

Мюллер: - Скажіть, Штірліц, якого кольору у мене труси? - Блакитного - не замислюючись відповів Штірліц. - Ось ви й попалися, Штірліц! Колір моїх трусів знають тільки моя дружина та російська радистка! - Перестаньте валяти дурня, Мюллер, і застебніть ширинку.

Мюллер: - Зізнайтеся, Штірліце, ви не відмовилися б посидіти десь на березі Волги з вудкою? - Не можу я зараз до Росії, групенфюрер, у мене внески за багато років не сплачено.

Мюллер: - Штірліц, ви чому не закусуєте? Ви що, російська? - Ми, німці, народ скупий, - викрутився Штірліц.

Мюллер: - Як ви думаєте, Штірліц, війна до травневих триватиме? Штірліц: - До травневих - напевно. Думаю, навіть до Дня Перемоги!

Мюллер: - Штірліц! Ваші сусіди скаржаться, що у вас зранку гімн Радянського Союзу гримить на всю округу! - А що ще може підняти з ліжка радянської людини у шість ранку?