Штірліц та його знову забута праска
Штірліц їхав до Берліна. Місто було оповите димом пожеж. "Знову
забув вимкнути праску" - з досадою подумав Штірліц.
Штірліц їхав до Берліна. Місто було оповите димом пожеж. "Знову
забув вимкнути праску" - з досадою подумав Штірліц.
Штірліц їхав машиною містом і раптом побачив голосуючого
Бормана: "У фашистська гадина, зараз я... а потім знову два
години машину мити? ".
Штірліц їхав машиною. Раптом він побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
Через деякий час він знову побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
Через деякий час він знову побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
- Знущається! - подумав Мюллер.
- Кільцева! - здогадався Штірліц.
Штірліц їхав у своєму автомобілі і побачив голосуючого Мюллера. Штірліц не став
зупинятися, але за кілька кілометрів знову побачив ту ж картину. Штірліц
знову не зупинився і за кілька кілометрів все повторилося ще раз.
"Кільцева", - подумав Штірліц. "Знущається", - подумав Мюллер.
Штірліц їхав у трамваї і побачив Мюллера, що копається в моторі
своєї машини. За деякий час ситуація повторилася. На де-
сятому повторенні Штірліц здогадався: "кільцевий маршрут. ".
Щодня Штірліц, приходячи додому, відкривав сейф, діставав звідти
гармошку, пляшку горілки та стопку. Наливав сто грам, випивав і дві
хвилини грав на гармошці. Потім клав це все на місце та закривав сейф.
Якось він прийшов додому, відкрив сейф і нічого там не виявив. Штірліц
зателефонував Мюллеру:
- Це ви, Штірліц?
- Так.
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви за Батьківщиною сумуєте.
Щось виділяло Штірліца серед інших мешканців Берліна. Чи це був
мужній профіль, чи то вольова постава, чи волочився за ним
купол парашута.
Щтірліц давно не отримував листів з Батьківщини. "Напевно знову гейт у
Росію закрили" - подумав Штірліц.
Щтірліц розповів вульгарний анекдот і увігнав Мюллера в Краску.
- Дивись, який чутливий, - подумав Щтірліц і закрив бочку.
"Юстус, ви дурень, Алексе". Над цією шифровкою три дні сміявся
весь абвер. І тільки Штірліц зрозумів, що йому присвоєно звання Героя
Радянського Союзу.
Якось Мюллер вирішив влаштувати Штірліцу автомобільну катастрофу. Авто
Мюллера була несправна, і він відбуксував її у сервіс. Майстри зажадали
за ремонт 350 марок.
- Та Штірліц за все своє життя на стільки не нашпіонить, - вирішив Мюллер і
відмовився від своєї витівки. Мюллер не міг знати, що в автосервісі працювали
люди Штірліца.
Якось під час нальоту американських бомбардувальників Штірліц пробрався в
кімнату урядового зв'язку та набрав номер 9876543210.
- Старт, - сказав Гагарін і прийняв секретний факс.
Якось під'їхавши до будинку російської піаністки Кет, Штірліц виявив самотньо
валіза. Без вагань він схопив його і потяг у свій опель.
Валіза виявилася дуже важкою. Примчавши додому, Штірліц, відкрив валізу і,
робано не помічаючи Мюллера, який сидів у цій валізі і строїв очі,
сказав із сумом у голосі:
- Ось і цей порожній! Хоча б одна пара свіжої спідньої білизни попалася мені
сьогодні!
Мюллер прийняв це за натяк і пішов додому митися.
Якось сидить шеф Гестапо Мюллер на березі з вудкою і ловить рибу.
Година минає, інша - не клює. І тут підходить Штірліц. Закидає вудку
і починає витягувати одну здоровенну рибку за іншою. А у тата
Мюллера, як і раніше. Дивився він, він дивився на свій поплавок і нарешті не
витерпів:
- Штірліц, а на що ви ловите?
- Уся справа не в тому, на що ловити, а як. Зняли б ви, чи що, свою
форму, групенфюрер...
Якось у Штірліца зламався бачок, і він викликав сантехніка. Але прийшов
перевдягнений у спецівку Мюллер і полагодив несправність. Штірліц за звичкою дав
йому три карбованці.
- А ось ви і попалися, Штірліц, - сказав Мюллер, - арієць дав би марку або
хоч би чеки.
- Вибачте, групенфюрер, - відповів Штірліц, - я на мілини і тому довелося
позичити гроші у російської радистки.