Анекдоти про Штірліца

Мюллер іде коридором рейхсканцелярії і бачить під дверима кабінету Гіммлера підслуховує Штірліца. - Штірліц! Що ви робите? - Трамваю чекаю! Дійшовши до кінця коридору, Мюллер подумав: "Якого, до біса, трамвая!" і озирнувся. Штірліца вже не було. "Напевно, дочекався", подумав Мюллер.

Мюллер і Штірліц сидять у кафе. Штірлицю несуть чай. Якщо Штірліц не вийме ложку зі склянки, можна бути впевненим, що вона - російська", - думає Мюллер. Штірліц акуратно розмішав чай, вийняв ложку зі склянки, поклав її на блюдце і показав Мюллеру мову. Потім він став присмикувати чай, за звичкою притримуючи великим паль- цем неіснуючу ложку...

Мюллер і Штірліц у спортзалі. - Цікаво, звідки у вас майка? - Мені подарувала її мама до дня Червоної Армії, - відповів Штірліц і подумав, чи не сказав він зайве.

Мюллер та Шелленберг стоять у черзі за офіцерським продовольчим пайком. З'являється Штірліц, отримує пайок без черги і швидко видаляється. Мюллер єхидно: - Так, друже Шелленберг, ваші підлеглі зовсім розпустилися... Голос Копеляна за кадром: - Ні Мюллер, ні Шелленберг, ні навіть сам Гіммлер не знали і не могли знати, що полковнику розвідки Максиму Максимовичу Ісаєву днями було надано високе звання Героя Радянського Союзу. Не знали вони і про те, що Герої Радянського Союзу обслуговуються поза чергою.

Мюллер знав, що росіяни, розмішавши цукор, залишають ложку в склянку. Намагаючись викрити Штірліца, Мюллер спостерігав за ним у кафе. Штірліц взяв склянку з чаєм, розмішав цукор, вийняв ложечку, поклав її на блюдце і показав Мюллеру мову.

Мюллер заходить у кабінет до Штірліца і застає його в поганому настрої. - Що трапилося, Штірліц? - Отримав листа з Батьківщини. Пишуть, що дружина народила. - У чому ж річ, радіти треба. - Чому радіти, я вже п'ять років не був удома.

Мюллер заходить до кабінету до Бормана і бачить, що Штірліц валяє дурня: - Припиніть, Штірліц, він і так уже брудний!

Мюллер заходить до кабінету Штірліца і оголошує: - Завтра ваш відділ їде на картоплю. - Ой, як у нас! - вигукнув Штірліц. - Не зрозумів, - сказав Мюллер. Штірліц вирішив, що це провал і треба, відкривати карти. - Я російський розвідник Максим Ісаєв, - сказав він. - Що ви тільки не придумаєте, щоби не їхати на картоплю!

Мюллер їде трасою. Раптом його обганяє автомобіль. - Шумахер. - подумав Мюллер. Тут з автомобіля висовується гранатомет і лунає постріл. - DOOMер. - встигає передумати Мюллер. - Сам ти DOOMер. - подумав Штірліц.

Мюллер гнав на автомобілі щосили... На задньому сидінні від його гону тихо завертався мізками Штірліц.

Мюллер вистрілив у Штірліца і влучив у голову. - Розривна, - розкинув мізками Штірліц.

Мюллер викликає до себе Штірліца. - Штірліц, нарешті я вас розкусив. Ваші відбитки пальців виявлено на сідницях російської радистки. Ну що? Як ви це поясните? - Х-м.., Мюллер, я ж не питаю вас, як ви виявили ці відбитки.

Мюллер викликає Штірліца. Сам сидить спиною до нього. - Штірліц, вгадайте, під яким оком у мене синець? - Під лівим. - Ось ви і попалися, про це знає лише російська "піаністка".

Мюллер викликає Штірліца і каже: "Завтра комуністичний суботник, явка є обов'язковою. Штірліц відповідає "Є" і, зрозумівши, що провалився, сідає за стіл і, не помічаючи здивованого погляду Мюллера, пише: "Я, штандартенфюрер фон Штірліц насправді є радянським розвідником. Мюллер, прочитавши цей рапорт, дзвонить Шелленбергу і каже: "Вальтер, зайдіть, подивіться, що Ваші люди вигадують, щоб на суботник не ходити. ".

Мюллер викликає Штірліца: - Штірліц, як ви поясните, що відбитки ваших пальців знайдені на дупі Єви Браун? - Я поясню. А ось як ви поясните, як ви їх там знайшли. - Я завжди шкодував Штірліц, що ви працюєте не на мене.