Анекдоти про Штірліца

Мюллер йшов вулицею. Раптом йому на голову впала цегла. "Ось ті рази, " - подумав Мюллер. "Ось ті два, " - подумав Штірліц, кидаючи другу цеглу.

Мюллер ударив Кет по голові. З вух, носа та рота бризнула кров. "Тут щось не так", - подумав Штірліц.

Мюллер спитав у Штірліца: - Чи правда, що радистка Кет дала йому свідчення? - Показала, але не дала, - сухо відповів Штірліц.

Мюллер з шаленою швидкістю мчав в автомобілі. А поруч ішов Штірліц, вдаючи, що він ходить.

Мюллер з Борманом сиділи в сосисочній. - Зараз прийде Штірліц, - сказав Мюллер, - скаже пароль: "Мені пива та сосисок". Тут ми його схопимо. Входить Штірліц. - Дайте мені пива, а сосисок не треба! - і, звертаючись до Мюллера з Борманом показує мову.

Мюллер розкрив явку Штірліца, але отримав по морді і більше не брав чужих цигарок.

Мюллер розмовляє із Шелленбергом. Поруч стоїть Штірліц. - Знову він тут стирчить, - роздратовано зауважив Мюллер. - Давно? - підтримав розмову Штірліц.

Мюллер прочитав у газеті оголошення: "Поп-групі терміново потрібна піаністка. " - Пастор Шлаг зовсім обірвав, - подумав Мюллер.

Мюллер призваний на військові збори. Незабаром дружина одержує від нього телеграму: "У нас маневри. Вийшли 300 марок на цигарки та інше. " Відповідь говорив: " Висилаю 30 марок на сигарети. Інше отримаєш удома безкоштовно".

Мюллер запропонував Штірліцу працювати на нього. - Але я вже працюю на Шелленберга, - сказав Штірліц. - Як бути з трудовою книжкою? - А якщо завести другу? - запропонував Мюллер. - Знаю я ваші штучки, - не погодився Штірліц. - Ви ж потім надішлете гестапівця перевіряти, скільки в мене трудових книжок. - З вами страшно розмовляти, Штірліц, - зізнався Мюллер. - Ви читаєте мої думки.

Мюллер підозрював, що Борман - російський агент. Звернувся до Штірліцу і той сказав: - Треба натягнути мотузку перед кабінетом Бормана, коли він Запнеться, ми дізнаємося, хто він. Так і вчинили. Іде Борман, затнувся: - Ой, бля! Мюллер: - Ніфіга собі! Штірліц: - Тихіше, тихіше, товариші!

Мюллер дуже любив грати на піаніно Інтернаціонал. Якось на прийомі у Шелленберга Штірліц не втримався і зіграв кілька крамольних акордів. Офіцери рейху здивовано обернулися. Штірліц невдоволено махнув рукою і сказав чистою німецькою: - Це лише слабкість, панове. Туга, знаєте..., - і перейшов на Віденський вальс.

Мюллер несподівано повернувся до себе в кабінет і побачив біля нього сейфа Штірліца. - Що ви тут робите, штандартенфюрере Штірліц? - Чекаю на трамвай. Мюллер вийшов. Але йому несподівано спало на думку думка: "Який може бути трамвай у моєму кабінеті?" Він повернувся, але Штірліца не було. "Вже поїхав", - подумав Мюллер.

Мюллер натиснув на ескейп двічі... Ескейп не витримала і розкололася - вона справді була агентом мексиканської розвідки.

Мюллер якось покликав Штірліца в бар, сподіваючись виставити його на кухоль пива. Однак Штірліц почав розповідати такі цікаві анекдоти про фюрера, що Мюллер заслухався та випадково заплатив. "Все-таки блискучий агент цей Штірліц, - подумав Мюллер. - Яка чиста робота! Більше Мюллер не кликав Штірліца пити пиво, а якщо випадково зустрічав його в барі, то вдавав, що не впізнає.