Анекдоти про Штірліца

Походить Штірліц до продавця і запитує: - Чому яйця? - По три. - Сам потрій! - не розгубився Штірліц.

Останній. З вікна дуло. Штірліц підійшов до вікна. Дуло не зникло.

Після чергового сеансу зв'язку Штірліц пострибав босими ногами по панелі рації: - Нехай тепер люди Мюллера відшукають людину з такими відбитками пальців! - зловтішно подумав радянський розвідник.

Пізній Берлінський вечір. Штірліц прямує на явочну квартиру російської розвідниці Кет через парк Шаріте. Раптом над його головою лунають глухі удари по дереву. "Дятел... " - подумав Штірліц. "Сам ти дятел!" - образився Мюллер.

Підійшовши до лісу, Штірліц побачив блакитні ялинки. Але коли він піді- йшов ближче, то побачив, що блакитні не так їли, як пили.

По наближенні Штірліца рядовий схопився, віддав честь і сказав: - Пане штандартенфюрер Штірліц, дозвольте доповісти... - Доповідайте, - сказав Штірліц, махнув рукою і пішов далі. Він і сам не любив, коли йому заважали справляти потребу...

Головною вулицею Берліна Унтер діч Лінден йшов майор Штірліц. У ширинці його чорних есесівських штанів виднілися яскраво- червоні труси. Назустріч йшов Борман. - Штірліц. Схаменіться, що з вами? Застебніть штани.

У великі свята Штірліц діставав із сейфа гармошку, пляшку горілки і гранований стакан, наливав сто п'ятдесят грамів, випивав і потім хвилин п'ятнадцять грав на гармошці. Якось, коли йому захотілося згадати Батьківщину, він не виявив у сейфі ні гармошки, ні горілки. Штірліц зателефонував Мюллеру: - Це ваша робота? - Ви з приводу гармошки та горілки? - Так. - Ви їх більше не побачите. - Чому? - Не один ви по Батьківщині тужите.

За Фрідріхштрассе у напрямку рейхсканцелярії у новенькій червоноармійській формі рухався Штірліц. Повз мотоциклами проїхали гестапівці. - Рокери, - подумав Штірліц. - Панк, - подумали гестапівці.

Лист із Центру до Штірліца не дійшов. Він перечитав його ще раз - усе і не дійшло.

Першого травня 1945 року Штірліц при всіх орденах та медалях йде по палаючому Берліну. Повз нього на мотоциклах мчать есесівці. "Металіст", - вирішили есесівці. "Рокери", - вирішив Штірліц.

Незабаром після вищеописаної події у Штірліца трапилося нещастя: якийсь радянський шпигун проник у будинок і викрав його улюблений секретний документ, підписаний самим Гімлером. Центр давно вже вимагав цей документ у Кремль, але Штірліц не віддавав, посилаючись на забудькуватість. Тоді керівництво вирішило надіслати спеціальну людину, щоб той негайно вилучив і доставив документ до Москви. І ось одного осіннього вечора Штірліц вирішив вкотре насолодитися видом улюбленого секретного документа, але швидко виявив пропажу та розплакався. Він потім довго писав до Москви жалібні шифрограми, доки одного Травня Москва не пожаліла і не надіслала йому іншого секретного документа, містить інформацію про новий наступ росіян. Штірліц страшно розсердився і в помсту відніс цей документ Мюллеру, але, на жаль, наступ уже почався.

Від читання паперів Штірліца відволік скрегіт дерева по асфальту. Виглянувши назовні, Штірліц побачив пастора, що повертається на лижах зі Швейцарії Шлага.

Якось у Штірліца зламався бачок, і він викликав сантехніка. Але прийшов перевдягнений у спецівку Мюллер і полагодив несправність. Штірліц за звичкою дав йому три карбованці. - А ось ви і попалися, Штірліц, - сказав Мюллер, - арієць дав би марку або хоч би чеки. - Вибачте, групенфюрер, - відповів Штірліц, - я на мілини і тому довелося позичити гроші у російської радистки.

Якось під'їхавши до будинку російської піаністки Кет, Штірліц виявив самотньо валіза. Без вагань він схопив його і потяг у свій опель. Валіза виявилася дуже важкою. Примчавши додому, Штірліц, відкрив валізу і, робано не помічаючи Мюллера, який сидів у цій валізі і строїв очі, сказав із сумом у голосі: - Ось і цей порожній! Хоча б одна пара свіжої спідньої білизни попалася мені сьогодні! Мюллер прийняв це за натяк і пішов додому митися.