Одеські анекдоти

На одеській кухні розмова двох подруг: - Сара, їжте пиріжки, вони такі смачні. - Ой, дякую, я вже три штуки з'їла. - Ну, скажімо не три, а п'ять, але, хто ж їх рахує...

- Семене Маркович, ви чули? - Ні, Роза Мойсеївна. - А я чула, що ви таки чули...

Увечері на одеській кухні: - Саро, зроби мені чай. - Ой, Ізя, я так втомилася, зроби сам. - А я не втомився? Я, між іншим, на роботі був! - Добре, не будемо сваритися, давай так - я зроблю чай тобі, а ти - мені. - Давай. - Сара, ось твій чай! - Я перехотіла, пий сам!

Зустрілися Абрам і Ізя. Абрам: - Ізя, кажуть, що ти став націоналістом. - Так, Абрам. Став. - А якої національності?

У Рабиновича запитують: - Це правда, що Одеса - інтернаціональне місто? - Безумовно. Варто вам тільки на хвилинку уявити собі, скільки в ньому проживає євреїв різних національностей, і ви тоді перестанете ставити мені ці дурні запитання...

Сусіди в одеському дворику: - Соня, ти завагітніла або пообідала?

Одесит перед виходом з квартири каже дружиниі: - Фіра, я пішов на іподром! - Борю, сьогодні перегонів не буде! Я твоїй кобилі пику натовкла!

В одеській аптеці: - Чи є у вас що-небудь для сивого волосся? - Звичайно! Таки глибока повага...

В Одеській лікарняній палаті: - Яша, ти таки просто нестерпний! Може, я в останній раз бачу тебе живим, а ти навіть не звернув уваги на мій новий капелюшок!

- Сара, благаю вас, не виходьте на вулицю: вчора в гастрономі я чула, що в Одесі з'явився маніяк, який вбиває повій. - Не розумію, а причому тут я?! - Ви мене не дослухали - і шльондр теж.

В одеському автобусі їде жінка і розмовляє по мобілі: -... І ти уявляєш, Софочко, заходжу я в нашу спальню, а він з сусідкою там розважається на нашому ліжку, ну я навшпиньки прокралася на кухню взяла... Ой, Софочко, моя зупинка, я в шість з роботи поїду і до-розповім. Шість вечора. Та ж жінка сідає в автобус, а в автобусі всі ті ж пасажири сидять, тут заскакує чоловік захеканий, ледве переводить дух: - Я не запізнився? Дивиться на жінку і каже: - Ну що витріщилась? Телефонуй Софочі.

Відомому одеському лікареві телефонує старий приятель: - Алло, Борю, це ти? Це Абрам, пам'ятаєш мене, золотий? Як у тебе справи? - Привіт, Абраме, скільки років, скільки зим... Років десять тебе не чув. У мене все по-старому, кручусь, працюю... - Я тобі як раз по роботі телефоную. Чи не міг би ти мене, як свого старого друга, подивитися позачергово, а то у мене щось болить і я не знаю що. - Абраме, я тебе звичайно подивлюся, тільки запам'ятай одну річ: мої старі друзі всі зі мною, а ті хто телефонують, коли сраку припече, ті просто клієнти.

Одеса, пляж Ланжерон: - Софа Мойсеївна, ви чому не купаєтеся? - Я вас благаю! В моєму віці? Для кого?

Моня і Додік зустрічаються на Дерибасівській. - Що новенького? - Я одружуюсь. - На кому? - Ти її не знаєш. - Ой, Моня, я тебе благаю, я таки знаю всіх єврейських дівчат Приморського району. - Але вона не єврейка. - Ти що, навіщо одружуватися на шиксі? - Сам поміркуй: якщо я одружуся на єврейці, вона відразу захоче норкову шубу, машину "Ягуар" і подорож на найдорожчий курорт. - А хіба шикса не захоче? - Мабуть захоче, тільки кого це хвилює - чого там хоче шикса?

Тільки на одеських пляжах буйки встановлюються в дві лінії. Перша лінія - за яку не можна запливати. Друга лінія - за яку, ми вас благаємо, ну серйозно, таки не треба!