Два куми йдуть з одного села в інше через ліс і раптом заблукали. Вже ніч прийшла, а вони не можуть знайти дорогу з лісу. Обидва втомилися, а тут раптом ще й дощ, гримить грім, блискавка. Куми зовсім перелякалися.
Аж раптом один бере дрючок й лупцює іншого по голові... Той впав, за голову тримається та блимає переляканими очима.
- Куме, що ви робите?! Що з вами? - не може збагнути побитий кум.
- А що ви хочете, куме?! - відповідає другий кум. - Йдемо лісом, темно, а хто зна, що у вас в голові?
- Куме, а де це ви пропадали цілий тиждень?
- Та ходив на полювання, набої дома забув, от кабан на дерево загнав. Там і сидів весь час.
- А що ви їли, пили?
- Жінка з дому приносила!
У повній темряві сидять два кума і розпивають пляшку. І тут один з них каже: - Куме, а чому ви собі наливаєте більше, ніж мені? - Ну темно, звідки ви, куме, знаєте? - Розумієте, куме, ви собі наливаєте буль-буль-буль-буль. А мені лише буль-буль.
Потрапив українець в автокатастрофу. Доправили його в лікарню, у реанімацію. Тут до нього кум проривається. Йому пояснюють, що не можна, постраждалий у комі, нікого не чує, не впізнає. А той з торбами, впрошує. Ну, пропусти його в палату... - Ой, куме, біда ж яка... А я тобі сальця приніс, огірочків, пляшку горілки. А ти в комі... - Кома - це ще не крапка. Наливай!