Вчитель кладе на стіл цеглину і питає: - Діти, про що ви думаєте, дивлячись на цю цеглину? - Як багато лікарень можна побудувати з цієї цеглини. - Як багато шкіл та дитячих садків. - Про дівчат! - Вовочка, ну який звязок між дівчатами та цеглиною?! - Ніякого! Я завжди про них думаю.
- Діти, вам було задано додому твір на тему "Моя улюблена передача". Скажи, Вовочко, ти сам писав чи тобі дідусь допомагав? - Дідусь допомагав. - Ну, тоді скажи дідусеві, що передачі можна не тільки отримувати, а ще й дивитися.
- Діти, розповідайте домашнє завдання, хто які віршики склав. Машенька! - Йде дівча біля води, коса туди, коса сюди... Вовочка з задньої парти: - І довго б так вона ходила, та задовбала крокодила!
Йде Вовочка з татом повз школу. - Синку, ти в цій школі вчишся? - Так. - 20 років тому я теж тут вчився. - Тепер я зрозумів, що мав на увазі директор, коли казав, що такого ідіота як я, він 20 років у школі не бачив.
Маленький Вовочка запитує: - Тьотю, а чому у вас з дядьком ще немає дітей? - Знаєш, Вова, нам лелека нікого ще не приніс. - Аааа, - каже маленький Вовочка. - Ну якщо ви ще в лелек вірите, то зрозуміло.
Мати велить синові: - Вовочка, біжи до контори, дізнайся, чи дають сьогодні батькові зарплату. - Дають, - відповідає син. - Звідки ти знаєш? - Батько вранці солоний огірок з собою взяв.
На уроці зоології. Вчителька показує вужа дітям: - Ну, діти, хто мені скаже, що це за тварина? - Їжачок! - Ні, Машенька! - Хом'ячок! - Неправильно, Петя! Ну, Вовочка, а як ти думаєш? Вовочка, погладивши вужа: - Ось до чого школа Змія Горинича довела.
Оксана Петрівна в класі: - Вовочка, провідмінюй дієслово - голосувати. - Я голосую, ти голосуєш, він голосує, вона голосує, ми голосуємо, ви голосуєте. - Вовочка, а вони? - А вони - срати на нас хотіли!