Анекдоти про євреїв

Рабиновича, котрий накопичив багато боргів, запитали, чи спить він ночами. На що він відповів: - Я-то сплю спокійно, а от як спиться моїм кредиторам?!

Рабинович помер. У своєму заповіті він розпорядився виділити 40 тисяч доларів на гарний похорон. Після закінчення похорону його вдова Сара підійшла до своєї старої і найкращої подруги Рози і обнявши її сказала: - Я впевнена, що Ізя був би задоволений! Але скільки це все коштувало насправді? - Сорок тисяч доларів. - Все було чудово, але $ 40000?! - Похорон $ 6, 500, я пожертвувала $ 500 синагозі, спиртні напої, закуска, ще $ 500, а решта пішли на меморіальний камінь. - $ 32, 500 за меморіальний камінь?! Якого ж він буде розміру? - Два карати.

Дзвінок у двері. Рабинович відкриває - на порозі гості. - Ви б хоч попередили... - Та хотілося вас вдома застати, - виправдовуються гості.

- Рабинович, чи не зайдете чайку попити? - А чому б і ні? - Ну ні так ні.

Рабинович каже Сарі: - Я от тут подумав: я старший за тебе і напевно помру першим. Ти для видимості сумуєш, і як тільки дозволять пристойності, вискочиш заміж за Яшу. Моя могила поросте бур'яном, і ти дуже швидко мене забудеш. Потім ви збанкрутуєте мою крамницю та продасте її за безцінь. А потім ви полетите до Штатів й будете гуляти на мої гроші. Сара: - Ой, не фантазуй. Ти спочатку помри, а там ми подивимося...

- Науме Аронович, скажіть, чому таки помер Рабинович? - Невідомо. Лікарі не змогли поставити діагноз. - Дивна людина! За життя ніхто не знав, на що він жив, а тепер ніхто не знає, чому ж він помер...

Новобранець Рабинович поскаржився командиру відділення, що у нього з тумбочки вкрали шматок сала. Командир шикує в казармі відділення і запитує: - Хто з вас вкрав у Рабиновича сало? І раптом ляскає себе по лобі: - Але послухайте, рядовий Рабинович, євреї ж не їдять сало! - Воно у мене не для їжі, пане сержанте. Воно у мене на ті випадки, коли ми здійснюємо марш-кидок, і я мозолі натираю. Я тоді змащую ці місця салом. І тут рядового Сидоренко знудило!

Рабинович посварився з дружиною і пішов скаржитися на неї до синагоги. - Рабинович! Припиніть вже скаржитися на свою дружину! Сімейне життя, щоб ви знали, це така тиха гавань, де ваш човен зустрічається з іншим човником... - Так, це все так, ребе, але що мені накажете робити, якщо я таки зустрів військовий крейсер?!

Парадокс москальського речового ринку: можна за американські гроші купити у осіб кавказької національності італійські товари китайського виробництва, а потім чисто по-москальські обурюватися, мовляв, довели євреї країну.

Рабинович розповідає у вагоні нескінченні єврейські анекдоти. Ось він знову починає: "Йде Кац... ". Сусід по купе просить: - Будь ласка, хоч разок не про Каца. - Добре. Дружина Каца народжує... - Але я ж просив - не про Каца! - А ви не перебивайте - дитина ж не від Каца!

Єврейський Дід Мороз: - Дообгого дня, діточки... Купуйте подаруночки!

80-і роки. В аеропорту Шереметьєво євреї-емігранти чекають літак до Відню. По радіо оголошують: - У зв'язку з вильотом до Парижу делегації ЦК КПРС рейс на Відень затримується. Ще через годину: - Рейс до Відня відкладається у зв'язку з вильотом до Риму делегації ВЦРПС. Рабинович каже приятелю: - Слухай, Фіма, якщо вони усі відлітають, може, нам залишитися?

Приходить старий єврей до нотаріуса. - Добрий день, ви нотаріус? - Так. - Справжній? - Справжній. - І що, свідоцтво у вас є? - Так, ось, на стіні висить. - Можна глянути? - Будь ласка. Дивиться, щось вивчає, губами ворушить... - А печатка у вас є? - Є, звичайно. - Справжня? - Справжня. - Можна глянути? - Можна. Нотаріус дістає печатку з сейфу, єврей крутить її у руках, дивиться... - А гербовий папір у вас є? - Ну звісно. - І що, справжній? - Звісно. - З водяними знаками? - Так. - Дайте глянути? - Погляньте. Довго дивиться на світло... - І що, можна скласти заповіт? - Будь ласка. Сідайте, ось ручка. Написав заголовок, замислився... - Скажіть, а "нікому нікопійки" разом чи окремо пишеться?

Гості прийшли на свято до євреїв. Сюсюкаються з дітьми, дивляться фотографії, розмовляють. Господар: - То ви вже напевно їсти хочете? - Звичайно! - Так ідіть додому й поїжте, саме обідній час.

Була у єврейському центрі лекція "Євреї та горілка". Після лекції адміністратор виносить слухачам піднос зі склянками. А у склянки налита вона, біленька. Усі радісно загомоніли, стали питати, а чому в афіші про частування ні слова? Адміністратор: - А тоді всім не вистачило б. До речі, наступна лекція "Євреї та гроші". Але ви так особливо ні на що не розраховуйте...