Анекдоти про євреїв

Обрізання було придумано євреями під час єгипетського рабства. Спостерігаючи за роботою садівників єгиптян, євреї помітили, що якщо від стовбура відрізати верхівку, то починають рости сильні і численні відростки. Незважаючи на численні невдачі, євреї досі продовжують досліди.

Косметика з грязі Мертвого моря: збулася багатовікова мрія єврея - гроші робити з бруду.

Один старий єврей добре заварював чай, і інші євреї любили ходити до нього в гості пити чай. Розпиваючи чай, вони дивувалися його смаку й увесь час просили: - Абрам, розкажи, як ти заварюєш чай, не неси секрет у могилу. - Ні - Ні - Ні, - відповідав старий Абрам, - "Тільки на смертному одрі. " І от настав час померти Абраму. Зібралися євреї, нагадали йому про обіцянку розповісти, як він заварює чай. - Євреї, не жалійте заварки...

Сидить чоловік вдома... Дзвінок у двері. Відкриває - на порозі єврей стоїть: - Вибачте, це не ви витягли вчога з ополонки євгейського хлопчика? - Ну я. - А шапочка, вибачте, де?

- В загибелі "Титаніка" винні євреї! - Ти що? Які такі євреї? - Лоцман, Боцман і Штурман. А більше усіх - Айсберг.

Вмираючи, старий єврей заповів поховати разом з собою усі свої мільйони грошей. Мойша запитує рабина: - Ребе, ви таки покладете до могили усю цю купу грошей? Вони ж не увійдуть! - Ти таки правий, Мойша. Але воля покійного - закон. Покладемо чек.

- Як вилікувати єврея від заїкуватості? - Змусити його зателефонувати до Америки.

- Ребе, в мене проблема! Я наполовину єврей, а наполовину - українець... - Розумію, розумію... Обрізати - шкода, надкусити - боляче.

Мойша приходить з школи та радісно повідомляє татові: - Тату, а я тепер не єврей! Ми анкети заповнювали, так я написав, що - українець. - Українець, кажеш... Ну-ну. Ти в школу на машині їздив? Тепер будеш, як всі українці, на трамваї. Дитина до мами: - Мам... я - українець. - Ти раніше, що на обід їв? Курку? Тепер будеш, як всі українці, картоплю. Вже без колишньої радості до діда: -... [Аналогічно]... - Ти раніше на кишенькові витрати скільки отримував? Десть гривень? Тепер - 50 копійок. І ось родина всідається за стіл, дорослі приймаються за курку, перед Мойшею - картопля. Дорослі посміхаються, переморгуються і запитують у овіяної смутком і мовчазної дитини: - Ну то, як воно бути українцем? - От тільки півгодини, як я українець, а вже як я вас - ж$дів - ненавиджу!

Маленька Циля повертається зі школи і радісно кричить: - Тато, тато! У нас в школі завтра буде карнавал! Вчителька сказала, що всі учні повинні надіти національні костюми. Абрам (невдоволено кричить дружині на кухню): - Сарра, ти чуєш?! Дівчинка вже хоче норкову шубу й шапку!

Рабинович та Зільберман емігрують до Ізраїлю. У тому місті, куди вони приїхали, громада обіцяє їм підтримку. Зільберман - лікар, його влаштовують санітаром до лікарні. Рабинович каже, що він кантор. Пропонувати кантору важку брудну роботу незручно, і громада призначає йому невелику пенсію. Але потім все ж просить заспівати у синагозі. Кантор-самозванець в розпачі вбігає до Зільбермана: - Ой, Додік, що мені робити? Я ж зовсім не вмію співати! - Яша, зроби так: встань на видне місце, видай один-єдиний звук і впади. Решту я беру на себе. Так все і відбувається. Зільберман пробирається крізь стривожений натовп, оглядає Рабиновича, мацає пульс і випрямляється: - Євреї, жити він буде, але співати - ніколи!

Єврейська сім'я збирає кошик з пиріжками єврейській Червоній Шапочці і дає їй настанови: - Таки слухай сюди. Коли ти прийдеш до бабусі, вона відразу тобі таки буде плакатися, що, ой вей, зима зовсім скоро, з щілин дме, кран підтікає, топити нема чим, дах поганий, грошей немає зовсім і взагалі, шо ти, внучка, знаєш за це життя. Але ти таки нічого не слухай, а твердо стій на своєму: з капустою - по 5, з м'ясом - по 8!

Стоять три старих єврея на кладовищі після похорону. Настрій сумний, думки все більше про вічне... Один каже: - Ні, ви як хочете, а я б хотів лежати поруч з Розою. Ви подивіться, яка оградка: тут на листочках, дарма що чавунних, кожну жилочку видно! Ні, я хотів би лежати поруч з Розою. Всі цокають язиками та й замислено кивають головами. другий: - Ну а я, ви як хочете, а я хотів би лежати поруч з Сарою. Ви подивіться, який багатий камінь, він же прямо дихає. Ні, я б лежав поруч з Сарою! І знову всі цокають язиками та кивають головами. третій: - Ви як хочете, а я б лежав поруч з Цилею... Решта дружно і в крайньому здивуванні: - Але ж вона жива! Третій, переможно здійнявши перст до неба: - О тож!

- Сара, і таки не смій мені заперечувати! - Фіма, я не заперечую. Я мовчу. - Тоді прибери те що ти думаєш зі свого обличчя!

І привів Бог за допомогою Мойсея єврейський народ до пустелі і сказав їм: - Може хоч тут ви зла нікому не заподієте!